Сьогодні викладачі та студенти нерідко міняються місцями – сучасна молодь має доступ практично до будь-якої інформації, тому викладачу недостатньо просто бути носієм знань, сьогодні перед ним стоять дещо інші завдання:

• знайти спосіб, як захопити своїх слухачів, утримувати їхню увагу в умовах незмінного потоку інформації та комунікацій;

• осучаснити знання – викладач більше не може читати один і той самий курс декілька років, йому потрібно постійно адаптувати інформацію, додавати нові приклади тощо;

• пов’язати усе це з потребами ринку: у нашій країні відчувається розрив між вищою освітою та вимогами ринку. Причина полягає в тому, що знання, отримані студентом, або «старіють» до моменту закінчення його навчання, або ж всі отримані знання є суто теоретичними, тобто студентів не навчили застосовувати їх на практиці. 25% від українських студентів стверджують, що сьогодні якість навчання є низькою. Це підтверджують і роботодавці. За статистикою, кожен п'ятий роботодавець вважає, що знання та кваліфікація випускників вузів недостатні для потреб їхнього бізнесу.

Для успішної реалізації цих завдань викладачеві просто необхідний креативний підхід. Крім того, всі дослідження та прогнози свідчать про те, що найуспішніші сфери економіки були і будуть пов’язані з креативністю.

Чому важливий досвід інших викладачів

Я прийшла викладати як практик і швидко зрозуміла, що просто розповідати про успішні кейси – недостатньо. Це означає: якщо я хочу отримати результат і налагодити взаємодію зі студентами, слід дотримуватися методології викладання, а також вивчати досвід інших педагогів, в тому числі, за кордоном.

На жаль, наші вчителі рідко спілкуються поза рамками свого факультету, хоча вони могли з багатьма людьми поділитися і багато чому навчити одне одного, адже вони стикаються з одними й тими самими проблемами: відвідування лекцій, робота зі студентами з обмеженими можливостями, розв’язання конфліктних ситуацій тощо. За кордоном інша ситуація – колеги ходять на лекції одне одного, діляться враженнями і дають рекомендації. А ще там дуже важливим є зворотний зв’язок між викладачем і студентами: щороку студенти оцінюють роботу своїх учителів, і нерідко викладацький склад університету залежить від цих оцінок.

Наша освітня система тільки розпочинає цей шлях. Лише уявіть: в Україні функціонує 657 вишів, де працюють 118 тис. викладачів – і тільки 6 університетів входять до 1 000 найкращих університетів світу. Ці цифри говорять про проблеми і необхідність системних змін.

І почати ці зміни потрібно з розширення можливостей для педагогів.

Як виникла спільнота «Вище»

Власне, ця ідея – об’єднати вчителів і забезпечити їх інструментами для розвитку – і лягла в основу професійної спільноти «Вище», яку ми створили разом з Наталією Старинською, моєю колегою з Києво-Могилянської академії.

Професія викладача в усьому світі не є високооплачуваною, і в цьому випадку додатковою підтримкою та стимулом для розвитку стають міжнародні проекти, стажування, гранти та дослідження. Про все це ми розповідаємо нашим викладачам, даємо їм доступ до ресурсів, можемо обмінюватися досвідом і підвищувати свою кваліфікацію, вивчаючи найкращі світові практики та підходи.

Перші результати та плани

«Вище» існує з лютого 2018 року. За цей час ми створили онлайн-ресурс зі щоденними оновленнями, мікрокурсами (і готуємо наступні), успішно провели серію заходів для професійного розвитку вчителів. До речі, 80% від учасників говорять, що вони використовують отримані знання у своїй роботі. І це просто дивовижно: вчителі різного віку, з різних кафедр вирішили спробувати – і це спрацювало.

Ми підвищуємо кваліфікацію викладачів новими альтернативними способами, дотримуючись ключових компетентностей, які сьогодні висуває ринок до освіти.

У жовтні спільно з Британською Радою в Україні, лідером світового ринку навчальної літератури видавництвом Pearson та міжнародним освітнім центром Dinternal Education у нас стартує спецпроект – Креативний Кампус для вчителів.

5 фактів про креативність в освіті

• За словами економіста Річарда Флорида, ключ до креативності полягає в формулі, яка включає три «Т»: технологію, талант і толерантність. Згідно з цим припущенням, заклади вищої освіти є основним креативним капіталом регіону, оскільки вони забезпечують принаймні два, наприклад, талант і толерантність, або ж навіть і всі три «Т». 
• За даними Всесвітнього економічного форуму, до 2020 року креативність стане однією з трьох найважливіших навичок, які роботодавці цінуватимуть у своїх працівниках, поряд із критичним мисленням та комплексним вирішенням проблем. 
• Згідно з дослідженням від Adobe, що провели серед 1000 навчальних закладів – 96% погоджуються з тим, що креативність – цінна навичка для суспільства. А 78% стверджують, що креативність є важливою у їхній кар'єрі. Майже 68% вважають, що креативність – це те з чим вони народились і те, чому можна навчитись, а 71% зазначає, що поряд з математикою чи фізикою, має бути такий предмет, як креативне мислення. Понад 78% бажають бути більш креативними, а 32% не відчувають себе комфортно, мислячи творчо на роботі.
• Відповідно до компетенцій, визначених експертами у 2017 р. на Світовому економічному форумі в Давосі, креативне мислення входить у ТОП-5 компетенцій найближчого десятиліття. 
• Креативний клас становить близько третини робочої сили в Ірландії, Бельгії, Австралії, Нідерландах та приблизно чверть робочої сили в шести інших країнах: Новій Зеландії, Естонії, Великобританії, Канаді, Фінляндії та Ісландії. Основа креативного класу - вчені, інженери, архітектори, дизайнери, педагоги, артисти, музиканти та виконавці, чия економічна функція полягає у створенні нових ідей, технологій або нового змісту. Відповідно до більшості міжнародних досліджень, частка креативного класу з 90-х років минулого століття зросла майже на 40%.