Мистецтво на квадратний метр: культурне життя українських міст

Культурні менеджери, художники й активісти з Дніпра, Харкова, Івано-Франківська, Чернівців та Ужгорода розповідають про найцікавіші події у 2016 році, труднощі, з якими вони стикаються, та елементи, довкола яких варто створювати культурний код їхніх міст.

Катерина Семенюк

культурний менеджер, керівник проектів арт-центру «Я Галерея» у Дніпрі.

Культурне життя Дніпра у 2016-му

Я розкажу про один день у Дніпрі. Поїзди, літаки і блаблакари з сусідніх міст та країн були заповнені людьми, які цілеспрямовано їхали сюди, щоб відвідати дві знакові події. У Літньому театрі парку Шевченка на великий open-air зібралися легендарні, але вже неіснуючі гурти — «И Друг Мой Грузовик…», «Тайна Третьей Планеты», «Осколки Сна», а також спеціальний гість — актуальний проект «Вагоновожатые». Причина цих реюніонів насправді була сумною — команди зібралися вшанувати пам’ять Жені Кубіка, свого друга, який трагічно загинув. Але водночас це характеризує потенціал та можливості локального ком’юніті. У той же день, але дещо пізніше, у залі дніпропетровської філармонії відбулася ще одна важлива для української музичної сцени подія — виступ легенди авангардної електроніки Фелікса Кубіна.

Це є і децентралізація в дії. І, звичайно ж, хотілося б, аби такі дні траплялися щонайменше раз на тиждень.

Труднощі для місцевих культурних менеджерів

Коли ми відкрили «Я Галерею» шість років тому, це була єдина зона актуального візуального мистецтва у місті. Попит був і є, зростає і пропозиція. Питання в її якості. У Дніпрі не лише проблеми у менеджерів, проблеми з самими менеджерами. Місту, а особливо державним інституціям, бракує сильних активістів культури, аби ініціювати та реалізовувати проекти, які будуть помітними не лише на локальному рівні. Ми з колегами намагаємося взаємодіяти з державними інституціями, зокрема рухати державні музеї, але це все занадто складні та неповороткі структури.
Культура здатна не лише формувати імідж міста, а й бути каталізатором для економіки регіону. Дніпро — це передусім архітектура. Це зрозуміло багатьом, але не тим, від кого, наприклад, залежить доля Палацу Ілліча — шедевра конструктивістської архітектури. Тут прекрасні зразки конструктивізму, радянського модернізму і, що особливо цікаво, — пристойні сучасні проекти. Індустріальне минуле — ключ до розуміння міста, і естетично, і ментально. Є прекрасні західні зразки того, як переосмислення постіндустріального міста допомагає вивести його зі стану глибокої депресії і поставити на карту культурних центрів.Елементи, довкола яких варто будувати культурну ідентичність Дніпра

Тетяна Тумасян

директорка Харківської муніципальної галереї.

Культурне життя Харкова у 2016-му

Цей рік у Харкові був доволі насиченим, серед яскравих подій слід відзначити Мистецький форум «ГаліціяКульт», Восьмий фестиваль молодіжних проектів «НонСтопМедіа», в якому також стартував проект «Ніч перформансів». Знаковою подією став проект-реставрацiя, проект-повернення «Вагрич Бахчанян — художник слова», що об’єднав як виставку робіт легендарного художника з Харкова, так і кінопокази, теоретичну платформу та виставки-супутники.

Труднощі для місцевих культурних менеджерів

В культурній сфері Харкова є ті ж самі проблеми, що й в цілому по Україні: недостатнє фінансування культури, відсутність національних грантових програм та пріоритетiв, відсутність державної культурної політики та адекватної взаємодії влади й культури, нестача виставкового, театрального простору, слабкий арт-ринок. Водночас у Харкові є дуже активна, зацікавлена й обізнана аудиторія.

Елементи, довкола яких варто будувати культурну ідентичність Харкова

Звичайно, Харків, як велике місто з багатим культурно-історичним надбанням, має широкий спектр культурних маркерів, на яких будуються різні грані харківської ідентичності. Це й потужні традиції конструктивізму, авангарду в різних його часових проявах — з іменами таких художників, як Татлін, Єрмілов, Косарів, Бахчанян; і літературне надбання «Розстріляного Відродження», і нонконформізм та дисидентство в культурі 60-70-х, поезія Бориса Чичибабіна, Харківська школа фотографії. А також діяльність багатьох наших сучасників: Жадана, Мініна, Гамлета, театру «Арабески» та інших.

Читайте продовження на: https://theukrainians.org/mystetstvo-na-kvadratnyi-metr/

Текст підготовлений за сприяння Програми ЄС-Східного партнерства «Культура і Креативність». 

Актуально в інших розділах: