Про вплив Програми «Культура і Креативність»

Креативні індустрії це новий феномен, який з'явився у той час, як Україна переоцінює себе як країну, свою економіку та шлях, яким йтиме далі. Зараз люди намагаються розпрощатися з минулим, обдумують нову структуру суспільства, яка відповідала б європейській, розмірковують, що поєднує їх з Європою, та який внесок слід зробити.

Найбільший потенціал у цьому мають саме креативні індустрії. Поглянути лише на українську фешн-індустрію, музичну галузь, кінопромисловість. Вони мають надзвичайний потенціал та швидко розвиваються. Також, зокрема через конфлікт із Росією, зростає й українська видавнича сфера. Відбувається активний перехід на українську мову.

Це гарний момент, щоб почати говорити про те, що ж собою являють креативні індустрії. Ви по-новому ідентифікуєте себе, а ми пропонуємо свіжі ідеї – як відродити культуру та зробити її успішною сферою, яка сприятиме економічному зростанню країни.

Україна – креативна країна

Кожного разу, як повертаюся із відрядження в Україну, розумію, що ця країна – справжня щасливиця. Тут чимале населення та у місцевих креативних індустріях більше культури, аніж в інших країнах. Але в чому є проблема – так це у ланцюзі створення вартості. Радянський формат досі діє. Творчим людям підводять п'єдестал, та не сприймають їх як елемент процесу реалізації, розподілу та продажу продукту. Наступне, про що Україні слід піклуватися, – про людей, які генерують ідеї.

Наразі українці перепозиціонують себе у своєму власному сприйнятті. І це дуже радісний момент. Це перша нагода за тисячі років подумати про власні цінності та культуру, адже саме це визначає те, ким ви є.

Важливо не копіювати моделі, проте брати до уваги досвід Америки і Європи. Копія не дасть нічого нового для України і світу. Слід взяти найкраще з українського підходу до життя та ідей. Точно є суто українські елементи, які слід обрати та обдумати, як вони можуть змінити модель нашого мислення та світосприйняття. Саме тоді у людей з'явиться інтерес приїжджати та інвестувати сюди, вони почнуть розуміти, ЩО САМЕ ви робите для Європи та всього світу.

Децентралізація і культурні індустрії

Процес децентралізації слід сприймати серйозно. Брати до уваги особливості міст та селищ. Ми працювали, зокрема, з Харківом та містом Косів, вивчали їх потенціал. Якщо дослідити місцевість, розумієш, що там відбуваються великі культурні процеси. Їм просто не надають належної уваги та ніяк не просувають.

Допоки ми не приїхали у місто Косів, ми не знали, які там є послуги, наприклад, готелі, центри для молоді, чи розвиваються там якісь галузі, окрім керамічної, що роблять учні мистецьких шкіл. І перед генеруванням блискучих ідей, спробували зробити мапу культурного капіталу. Почали говорити з людьми, дізнаватися хто вони, чим займаються, питати що важливо для них. Достатньо залучити спочатку 20 активістів, з часом ці 20 перетворяться у 100. А потім вони почнуть самоорганізовуватися. Таким чином відбуватиметься розвиток суспільства.

За три роки діяльності програми ми підготували чимало звітів, з яких можна винести дві важливі речі. Перше – слід проводити професійні тренінги. Друге – потрібна всеохоплююча дискусія про культуру.

Про ринок для креативних підприємців

У Великобританії, звідки я родом, 50% бізнесів провалюються. Але люди після цього починають придумувати щось нове та йдуть далі. На мою думку, це своєрідний процес отримання знань. І молодим підприємцям слід розуміти, що невдача – це не щось погане, а досвід. Ви усвідомлюєте, що зробили помилку, та маєте, що вдосконалити.

Взяти хоча б виробництво українських традиційних продуктів та речей ручної роботи. Є певне переосмислення, однак люди все ще мають бажання робити традиційні речі. І тут можлива орієнтація на два ринки. Власне, міжнародний, який зосереджений на тому, щоб додати до традиційних фольклорних речей родзинку. Та суто внутрішній ринок. Якщо люди хочуть вийти на міжнародну арену, можливо, доведеться виробляти речі, які будуть їм не зовсім до душі. Проте неправильно продовжувати робити продукт, який ніхто не купує. Гончарство – дуже показовий приклад. Українська традиційна кераміка – глиняна. У Британії ви просто не можете продавати коричневу кераміку. Вона має бути білою. Отже, це урок, як поєднувати стилі та шукати нові ринки, розуміти вподобання та адаптовувати продукт, наприклад, до ринку Бразилії чи Тайваню. Це важка, але захоплююча робота.

Джерело: https://youtu.be/-hZNBsC6IsE