«Цифровізація» авторського та онлайн-ринок мистецтва

“Пандемія дала поштовх дуже стрімкому розвитку цифрового мистецтва, несподівано вибухнув NFT, який стане звичним інструментом у майбутньому. Можливо, онлайн ринок має всі шанси наздогнати традиційний. І хоча юристи не встигають регулювати усі нові питання, це, звісно ж, позитивні зрушення”, - розповідає Ольга Сімсон, співзасновниця і директорка ILTI, докторка юридичних наук та професорка Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

• Першими діджитал-художниками можна вважати програмістів і вчених, тобто людей, які працювали в лабораторіях, університетах та мали доступ до спеціального обладнання, яке тоді називали Електронно Обчислювальними Машинами. Адже комп’ютери у 1970-х рр. лише почали з’являтися і використовувалися в технічних цілях. 
• Авторське право на комп’ютерну програму з’являється у 1980 р., під чим, по суті, мається на увазі і цифрове мистецтво також. Дещо пізніше також було видано право, що забороняє не лише літеральне копіювання, але й копіювання “нелітеральних елементів”, наприклад, структури, послідовності та організації програми. Щоправда, ще у 1996 р. до переліку цих елементів не входив інтерфейс. 
• З появою майданчиків для продажу мистецтва в Інтернеті, юристи вирішили, що доктрина вичерпання прав (тобто втрата права контролювати розповсюдження і перепродаж твору після того, як його було продано вперше) не поширюватиметься на онлайн-продажі. Так сталося тому, що цифрове мистецтво не конкурентоздатне по своїй суті: на відміну від фізичного, воно дуже легко і дешево тиражується, тож юридичний механізм виступає єдиним чинником, який стримує цей процес. Доктрину вичерпання прав обмежили задля запобігання інтернет-піратства. 
• З 2016 р. в арт-сферу починає активно проникати блокчейн - децентралізований реєстр збору, фіксації та ідентифікації даних, який забезпечує можливість аутентифікації цифрових об’єктів. Фактично, блокчейн виконує ту ж фкнкцію, що і звичайний орган, який реєструє авторське право, але виступає як автоматизований процес. Насправді ідея подібних електронних сервісів приходила деяким гравцям ринку і раніше, але вони не «вистрилели» так, як це зробив блокчейн, адже контроль над ними знаходився в одних руках.
• Наступна сходинка розвитку онлайн арт-ринку - створення тривимірних просторів для демонстрації мистецтва, що відтворюють фізичний досвід перебування у галереї. Першою такою платформою стала SuperRare, на якій митці створюють витвори мистецтва у поєднанні з токеном, що є унікальним, як і сама робота. Пізніше з’явилися також Музей цифрового мистецтва у Японії, перший цифровий ярмарок CADAF та інші ініціативи.
• Сьогодні постала нова проблема, пов’язана з приналежністю робіт, згенерованих штучним інтелектом. Кого вважати творцем роботи “Портрет Едмонда де Беламі” - людину, що створила програму, сформулювала ідею і забезпечила генеративну мережу певною кількістю зображень, чи власне штучний інтелект, який на основі цих зображень згенерував фінальний твір? Цей аспект, як і, скажімо, питання регулювання AR/VR/MR мистецтва, досі невирішені законодавчо. 

Арт в пост-пандемічному світі

“Із пандемією усе змінилось. Сьогодні нова форма взаємодії - це доступ, нова інтимність - це зв’язки між людьми, а нові панорами - форми досвідів, які пропонує нам діджитал світ”, - говорить Лейла Среберни-Мухаммеді, лекторка Інституту мистецтв Sotheby’s, антропологиня, що цікавиться глобалізацією ринку сучасного мистецтва.

• Пандемія справді змінила правила гри в арт-світі: вона демократизувала процес доступу до мистецтва та усунула чимало бар’єрів, спонукнула арт-галузь інтегрувати нові технології та ефективні маркетингові стратегії, а також допомогла в реалізації багатьох до-пандемічних планів, наприклад, оцифруванні колекцій, яке постійно відкладалося на потім. До того ж, ми переосмислили старі інструменти та навчилися по-новому сприймати і використовувати, скажімо, Інстаграм.
• “Традиційні” мистецькі інституції почали експериментувати з новими форматами: наприклад, Art Basel створив онлайн viewing rooms, а Artsy - додаток для перегляду мистецтва у приватних онлайн-просторах з функцією доданої реальності.
• Щоправда, вплив пандемії на арт-ринок складно назвати виключно позитивним: вона призупинила “мандрівний” світ мистецтва, зморила нас всюдисущим онлайн форматом і звела до мінімуму взаємодії з мистецтвом тих людей, що не мають доступу до онлайн платформ.