Засновник студії онлайн-освіти EdEra: «Візуалізація для онлайн-курсу – це як дрес-код на роботі»

В рамках нашого спецпроекту «Креативність в освіті» Ілля Філіпов розповів про те, яких найбезглуздіших помилок можна припуститися, створюючи освітнє відео, як боротися з тривожністю, нав’язаною школою, і чому отримати схвалення підлітка – це найвища нагорода.

Ефект тривожності

У навчальному процесі більшість людей губиться ще на етапі залучення. І мені здається, це та причина, через яку чотири роки тому ми почали робити проект EdEra. Найважливіше – показати, що якась сфера чи предмет – це круто і вау. Далі людина вже сама відкриватиме книжку, заглиблюватиметься та дізнаватиметься. Проте первинна форма і зміст у хорошому дизайні, зрозумілому наративі, без канцеляризму та вигаданої складності – це те, що має заохотити людину до навчання та зруйнувати ефект тривожності. Науково підтвердженим фактом є те, що існує, скажімо, ефект математичної тривожності. Дітей змалку лякають, що математика – це дуже складно. І наслідком є те, що у багатьох виникає пожиттєвий страх перед цією дисципліною. Щоб уникнути подібного, потрібно вибудовувати зрозумілий асоціативний ряд, не ускладнювати та пояснювати, що цей предмет не з іншої планети. Мені здається, якраз однією з цілей освіти є руйнування цієї тривожності у пізнанні.

Активне навчання з онлайном і без

Разом з командою ми виділили ті ключові принципи ефективного навчання, які міжнародна наукова спільнота вважає дієвими. Один із них – це активні форми подачі інформації та взаємодії. Учнів потрібно заохочувати брати активну участь у заняттях та бути відповідальними за своє навчання. Це можуть бути інтерактив, групова робота, презентації робіт, експерименти, проектна робота, дебати тощо. Крім того, учням можна запропонувати вирішити, що саме та коли вони хочуть вивчати.

Не можна просто взяти і сказати вчителю: припиняй читати свої конспекти і давай щось вигадуй. Це не дасть жодних результатів. Потрібні сценарії уроків з активними формами або демонстрації, як саме можна змінювати навчальний досвід учнів. Онлайн-контент – це один з інструментів, за допомогою яких легше привести навчання до активних форм. Наприклад, запустити ротаційну модель. Вона працює так: ми ділимо одну велику групу на 2-3 маленькі, кожна з яких має своє завдання: одна шукає теорію онлайн, інша займається розробкою проекту, а третя – взаємодіє із викладачем. Потім лунає дзвінок, групи міняються. Так кожен студент отримає більше уваги, бо працювати з п’ятьма людьми значно ефективніше, ніж з двадцятьма.

Сама по собі онлайн-освіта – не панацея. Ідея змішаного навчання та ролі онлайну не в тому, щоб за рахунок технологій зробити кращий контент, ніж той, що може надати вчитель на місці. Фактично онлайн-матеріали допомагають цікавіше організувати навчальний процес.

Підлітки як мірило якості

Для всієї команди схвалення підлітками на YouTube продукту, над яким ми працюємо, – це найбільша похвала. Адже ця аудиторія бачила дуже різний контент, тому вона має з чим порівнювати. Отже, коли ми робимо відео для учнів, ми конкуруємо не стільки зі школою, скільки з іншими відео на YouTube. Відповідно, освітній контент для підлітків – це виклик і щодо сценарної роботи, і щодо візуального оформлення.

Дрес-код для курсу

Створення онлайн-курсу – це суміш дизайну, психології, освіти та маркетингу. Потрібно розуміти, для кого усе це, чітко уявляти цього Кирила, якому 21 рік і який вчиться на третьому курсі університету.

Освіта – це теж продукт, як і будь-який інший. Саме тому, залежно від цільової аудиторії, змінюватиметься візуальне оформлення наших курсів та формат, у якому подають інформацію. Це як дрес-код на різних роботах. Усе має значення, навіть кольори, бо цим ми теж доносимо якусь ідею, ставлення до контенту. Наприклад, якщо ми робимо курс для вчителів молодших класів, які мають створити тепле навчальне середовище, то весь контент подаватимемо у теплих відтінках і кольорах.

Еколь Політехнік [французька вища школа з підготовки інженерів – ред.] розробила брошуру про базові принципи візуалізації онлайн-курсу. Harvard initiative for learning and teaching проводить багато експериментів щодо подачі освітнього контенту, використання тестів тощо. Ось лише деякі з купи базових правил, які ми також доповнили своїми напрацюваннями:

  • протягом масового відкритого онлайн-курсу лектор у кадрі має з’являтися обов’язково, бо це створює ефект присутності;

  • якщо лектор хоче щось сказати суб’єктивне про контент на екрані, має з ним взаємодіяти: дивитися на нього, показувати;

  • якщо ж зображення насичене інформацією або дуже яскраве, то лектора треба прибирати з кадру;

  • занадто інформативно – демотивує, забагато води – викликає нудьгу;

  • замало візуалізації й асоціацій – контент не сприймається;

  • забагато візуалізації, тіні та написів, що блимають, – викликає епілепсію;

  • відсутність повітря між словами та наявність понад трьох кольорів – це моветон;

  • найдратівливіше, що можна зробити, – вивести великий текст на екран і зачитувати його слово в слово. Так не можна робити взагалі. Людина так влаштована, що читає швидше, ніж слухає, тому це геть безглуздо.

  • не треба розміщувати на слайді більше 80 слів;

  • темп наративу у навчальному відео має бути швидшим за звичний у реальному житті (за дослідженнями edX — понад 185 слів/хвилина, англ.);

  • матеріал в онлайні слід розбивати на невеликі релевантні шматочки інформації (Microlearning). Тривалість відео слід планувати не більшими за 6 хвилин (згідно із дослідженнями edX)

Нестача якісних освітніх матеріалів є в усіх сферах – і в технічній, і в гуманітарній. Я взагалі не можу назвати жодної дисципліни, яка не має значення. Хіба що астрологія, бо я просто в неї не вірю. Крім цього, все важливе.

 

СПЕЦПРОЕКТ«КРЕАТИВНІСТЬ В ОСВІТІ»: ДЛЯ ТИХ, ХТО ЛЮБИТЬ ПІЗНАВАТИ СВІТ І НЕСКІНЧЕННО ЗАЙМАЄТЬСЯ САМООСВІТОЮ

Партнерами спецпроекту стали: спільнота для навчання та викладання «Вище», Британська Рада в Україні, Pearson и Dinternal Education в рамках проведення Креативного Кампусу для викладачів університетів.
Актуально в інших розділах: