Notes from Aleppo

Це документальний проект сирійського фотографа Ісси Тума, який був вимушений виїхати з країни у 2012 році, але згодом повернувся та став документувати реальність у місті після війни.

Автор ходить зруйнованим містом і фактично відкриває його для себе заново. Він знімає відео, фотографує, пише тексти, спілкується з людьми та випускає історії окремими епізодами на платформі Notes from Aleppo.

«До війни в Сирії жило близько 22,5 мільйона людей. З 2011 року понад 5,6 мільйона вимушені були тікати з країни, і ще 6,6 мільйона стали внутрішніми переселенцями. На початку 2017 року люди почали повертатися до Алеппо – за рік кількість сягнула півмільйона мешканців», – йдеться в описі проекту.

Ісса Тума був серед тих людей, що повернулися до міста через понад п’ять років. Він розповідає про тих, хто вперше заходить до осель, що залишили. Він знайомить із своїми сусідами, їхніми історіями, запрошує до колись своєї вітальні, що повністю зруйновано, пригадує життя до війни, супроводжує картою, та знімає ті місця, які він дуже добре пам’ятає, але вони з іншого життя – до війни.

Prison Valley

Prison Valley – один з перших веб-документальних проектів. Його створили ще 2010 року американці Девід Дафренс і Філіп Бролт.

«Це проект, який введе вас усередину американської тюремної системи, – пояснює документалістка Ольга Кравець. – Спершу це був документальний фільм, але автори вирішили, що цього недостатньо, і вигадали «бродилку» – ви можете зазирнути за будь-які двері в американській в’язниці та побачити будні американських ув’язнених».

Усе починається із запрошення до міста – глядачів запрошують доєднатися до команди авторів, яка приїжджає до Каньйона Сіті в штаті Колорадо. Це місто «in the middle of nowhere», пишуть автори. Це місто-тюрма, де одночасно працюють 13 в’язниць і живе 36 тисяч ув’язнених.

«Цей проект дозволяє тактильно відчути, що відбувається в тюрмі. І попри те, що минуло понад 9 років з часу його створення, ця робота досі надихає тих, хто хоче робити щось подібне. І важливо, що над проектом працювали люди з журналістським бекграундом – і це проект, заснований на фактах, – каже документалістка.

Що таке нелінійний сторітелінг?

«Ми обираємо форму, в якій розповідатимемо нашу історію, – і це нелінійний стортелінг, – пояснює Ольга Кравець. – Це те, що ми називаємо веб-документальним кіно, веб-нативними проектами, можна гуляти різними структурами, можна перескакувати від відео до фото, анімації, звуку,  інфографіки, заглиблюватися в інфографіку. Там може бути будь-що, що вам допомагає розповісти історію».

Разом з тим, існує хибна думка, що нелінійний сторітелінг – це те, що не влізло в лінійне документальне кіно. Наприклад, архівні фотографії. Авторка пояснює – веб-історія не має бути залишком кіно. Це форма, яка необхідна для історії.

Bear 71

Bear 71 – це інтерактивний канадський проект 2012 року, створений у форматі веб-документального кіно Леаном Елісоном і Джеремі Мендесом. Це історія про ведмедів грізлі, що мешкають у національному парку і знаходяться на межі зникнення. Проект дозволяє обрати будь-яку точку у парку, щоб переміститися туди та поспостерігати за ведмедями з однієї із сотень камер, розташованих там.

У 2017 році проект перезапустили у форматі віртуальної реальності, тож тепер за ведмедями можна спостерігати в Google Daydream i Google Cardboard.

«Це екологічний проект, який дозволяє нам по суті здійснити віртуальну прогулянку заповідником, навіть якщо ви там ніколи не побуваєте. Інтеракція полягає в тому, що ви можете увімкнути і свою камеру та поділитися своїм відео. Це проект, який пропонує вам повне занурення», – пояснює документалістка.

«Для мене цей проект ще є сучасним відгуком на стеження у мережі і присутність камер у нашому житті. Тобто якщо ми можемо стежити за кожною твариною через камеру, ми можемо зрозуміти, як стежать за нами».

1968.DIGITAL

40-серійний документальний проект для мобільних телефонів 1968.Digital – це спільна робота студії «Історія майбутнього» російського журналіста і редактора Михайла Зигаря і Карена Шаіняна та міжнародної кінокомпанії «Базелевс» Тимура Бекмамбетова.

Весь серіал – це історія про 1968-ий – рік, який змінив історію. І цю історію розповідає один герой, і розповідає так, ніби у нього у 1968 році є смартфон. Він переписується з колегами і коханими, постить фотографії у соцмережах, а Габріель Гарсіа Маркес пише роман в замітках на телефоні.

«Ми розповідаємо про події у світі, які визначили життя та цінності людей на півстоліття вперед: як 1968 рік змінив культуру і суспільство, чому почалася сексуальна революція, а боротьба за права людини стала мейнстрімом», – пишуть засновники на сайті проекту.

Кожна серія триває близько десяти хвилин, і це треба дивитися виключно на телефоні. З комп’ютера теж доступно, але формат передбачає повну імітацію включення через екран смартфона, тому краще дотримуватися інструкції.

«Це гра з технологіями, яка є певною мірою махлюванням, бо тут є все від справжнього серіалу: початок, зав’язка, інтрига, навіть тизери нових епізодів. Це той випадок, коли форма допомагає змісту. Авторська ідея зародилася просто. Серіал почав виходити на початку 2018-го, а 2018-ий – ювілей 1968 року. І те, як ми живемо зараз, великою мірою обґрунтоване тим, що сталося того року. А як ми можемо розказати це міленіалам, які завжди тримають в руках телефон? І так з’явилося запитання – що б робив Гагарін, якби у нього був телефон?» – пояснює Ольга Кравець.

Clouds over Sidra

Clouds Over Sidra – це фільм віртуальної реальності про сирійських біженців, створений у 2015 році спільно з ООН. Це історія про дванадцятирічну дівчинку Сідру, яка живе в таборі для біженців у Йорданії, де, крім неї, перебуває ще близько 84 тисяч людей.

Фільм дозволяє прожити разом із дівчинкою її день від самого початку: побачити, де вона мешкає, як іде до школи, як грає у футбол.

«Насправді це був амбітний тест з боку організації. Проект возили на купу фестивалів і такі важливі події, як форум у Давосі, де збираються люди, що ухвалюють рішення. У результаті «Хмари над Сідрою» зібрали 3,8 мільярда доларів для допомоги біженцям», – пояснює Ольга Кравець.

«Це був певний експеримент, щоб перевірити, чи може віртуальна реальність підняти рівень емпатії. І показати людям, які ніколи не були в таборах для біженців, що там відбувається, і чи може це змінити ставлення людей», – каже документалістка.

---

Ольга Кравець працює над довгостроковими проектами про конфлікти та права людини у країнах колишнього Радянського союзу, на Близькому Сході та Балканах. Протягом чотирьох років разом із командою вона працювала над документальною веб-стрічкою та книжкою «Грозний: дев’ять міст» про десятиліття після війни у Чечні.