5 цитат з есе провідного соціолога мистецтва

Яким є завдання культури? Чому креативність – це не про мистецтво? Який зв’язок між культурою та демократією? На ці й інші запитання відповідає керівник дослідницького центру «Мистецтво в суспільстві» Університету Ґронінґена (Нідерланди) Паскаль Ґілен. Ми цитуємо найцікавіше з його есе, що увійшло до книги «Культура в підмурках громадянського суспільства» (IST Publishing, 2018).

***

Завдання культури — визначати смисли: саме вона задає, що ми вважатимемо цінним і як дивитимемося на світ. Визначення смислів також передбачає практику. Культура — це не колекція предметів, її формують людські дії. Культуру утримують за життя повторами, адаптацією, актуалізацією, інтерпретацією та критикою, забезпечуючи їй невпинний розвиток. Первинне завдання культури — соціалізація: вона дає змогу індивідам інтегруватися до певного соціального, політичного й економічного ладу. Культура навчає, як поводитися й існувати у певному суспільстві, й так надає смислів життю його представників. Саме тому вона сприяє соціальній інтеграції й єдності. Хай ні в кого не лишиться жодних сумнівів: не сім’я, а культура — підвалини суспільства.

***

На культурний сектор покладено велику соціальну відповідальність, а подекуди він навіть здобув монополію на відрефлексований вплив на соціальну сферу. Його ключові функції перебувають у царині соціального, і дедалі частіше саме він постає носієм знань і методів, які, наприклад, сприяють інтеграції, громадським проектам чи ініціації суспільних інновацій. Сектор культурної спадщини також відіграє центральну роль у процесах соціалізації, кваліфікації й суб’єктивації. Чимало музеїв та інституцій культурної спадщини мають справу з екзистенційними запитаннями на кшталт «Хто я такий/така?», «Чому я тут?» Вони надають інформацію про культурний лад, у якому опинилися ми, новоприбулі. Осягнувши історію та культурні звичаї, ми можемо краще зрозуміти соціальний лад, у якому живемо. Це дає змогу зорієнтуватися, наскільки наше власне культурне тло відрізняється від нового й наскільки ми самі хочемо від нього відступитися.

***

Мистецтво та культура діалектично пов’язані, проте мистецтво часто ставить під сумнів чи підважує культурні звичаї та традиції. Мистецтво тривожне, бо може порушити усталені культурні звичаї. Саме тому сучасні твори мистецтва часто породжують запеклі дискусії — хоч би про те, чи є мистецтвом певний артефакт. Такі суперечки стали важливою складовою культурної царини з початком модерності, адже вони показують, що простір для різних поглядів, думок, інтерпретацій, а часом навіть різних способів співіснування є завжди. У мистецтві питання полягає не в тому, чи альтернативний погляд красивіший, цікавіший або ближчий до істини, а в самій можливості іншої перспективи.

***

Мистецтво не тотожне креативній індустрії. На те є дві причини. (1) Креативна індустрія заздалегідь прораховує економічний чинник маркетабельності, і/чи (2) над нею тяжіють стандарти потенційних технологічних або організаційних інновацій. Отже, від творчого мислення очікують нестандарту, але над ним незмінно тяжіють порівняно передбачувані стандарти.

Звісно, витворені креативною індустрією артефакти — культурні продукти. Вони мають кваліфікаційний характер, а також причетні до гри в соціалізацію й суб’єктивацію. Ба більше, культурні продукти можуть впливати на чинний культурний лад і фундаментально його змінювати. Згадаймо хоча б смартфони чи ігри, аби зрозуміти, наскільки глибоко такі творчі зсуви позначилися на нашому уявленні про співіснування. Проте, як уже було зазначено, втручання такого продукту завжди відбувається відповідно до визначених заздалегідь вимірюваних стандартів, економічних або технологічних. Такі зсуви можуть істотніше впливати на культуру, аніж мистецтво, проте вони залежать від стандартів кваліфікації та споживання, а також того, наскільки вони юзер-френдлі.

Інакше кажучи, креативна індустрія, безперечно, змінює культуру, проте в рамках доволі обмежених параметрів, підштовхуючи її до кваліфікації та вільного ринку.

***

Демократія також спирається на спільний простір культури. Демократія — це не лише політична система, де раз на скількись років потрібно підрахувати голоси, що оприявнюється хоч би й у незграбних спробах Заходу «принести» демократію в країни, де нема питомої демократичної традиції. Демократія передбачає можливість і здатність громадян набувати знання (а отже, незалежні ЗМІ), рефлексувати свої цінності, виробляти розбіжні погляди на них, обговорювати та дебатувати. Саме в царині культури ми продумуємо, що для нас важливе, і стикаємося з поглядами інших людей.

Актуально в інших розділах: