У 2024 році Україна реабілітувала режисера Сергія Параджанова. Рішення ухвалили за поданням Українського інституту національної пам'яті, і воно стало однією з найвідоміших реабілітацій останніх років. Але чи багато українців знають, що реабілітація в країні триває просто зараз, навіть під час повномасштабної війни?

Більшість вважає, що цей процес завершився ще у 90-х. Це хибне уявлення, і воно має прямі наслідки. Люди, чиї родичі були репресовані, часто не знають, що мають право подати їх на реабілітацію, не розуміють, що це може дати нащадкам, і не уявляють, з чого почати.

Хто реабілітує?

Єдиний в Україні орган, який має повноваження визнавати людей реабілітованими або потерпілими від репресій, це Національна комісія з реабілітації. Організаційно-технічне й фінансове забезпечення її роботи здійснює Український інститут національної пам'яті. За весь час існування комісія реабілітувала понад 2000 людей, з них близько 800 за 2025 рік. Діяльність комісії помітно активізувалася за останній рік.

Скільки справ ще чекає на розгляд, точно сказати неможливо. За різними оцінками, це від 10 до 100 тисяч людей. Абсолютна більшість із них репресована посмертно. Їхні справи залишаються відкритими.

Чому це важливо саме тепер?

Для родини реабілітація повертає чесне ім'я рідної людини. Але вона має й ширше значення. Кожна розглянута справа розкриває масштаби злочину комуністичного режиму, показує, як працювало позасудове судочинство тих років, і дає змогу провести паралелі із сьогоденням. Це крок до подолання тоталітарного минулого, продовження декомунізації й переосмислення української історії ХХ століття. Спростування російсько-радянських історичних міфів теж починається зі справ конкретних людей.

Окремо варто сказати про тих, хто зі зброєю в руках боровся за незалежність України. Відновити їхню репутацію наш моральний обов'язок як нащадків.

Війна, у якої є передісторія

Широкий публічний, а не лише вузькофаховий, розгляд теми реабілітації потрібен і для того, щоб остаточно спростувати російський наратив про «першопричини конфлікту» та міфічні утиски росіян в Україні. Справжня першопричина Війни за Незалежність України полягає в прагненні росіян знищити українців як націю. Його було продемонстровано під час геноциду та інших форм знищення українців ще за радянської окупації, яку помилково називають радянським минулим України.

Про це потрібно говорити з українськими аудиторіями, зокрема щоб жителі східних і західних областей, які пройшли різними шляхами радянізації, знайшли порозуміння. Є й практичний бік: коли прийде час притягнення росії до відповідальності за злочини в Україні, українці, які потерпіли від нового витку окупаційних репресій повинні отримати компенсації, а наша держава - мати напрацювання як законодавчі, так і процедурні. 

Тема, якої бракує в культурі

В українській культурі, зокрема в аудіовізуальній, мало актуальних творів, присвячених осмисленню радянських репресій як явища і реабілітації їхніх жертв. Документальні стрічки про репресії, які вже існують, дають уявлення про масштаб радянського злочину, але зазвичай зосереджуються на життєписах видатних героїв. Доля звичайної людини і її можливість отримати справедливість залишаються за кадром.

Фільм «Незакрита справа»

Саме цю прогалину має заповнити повнометражний документальний фільм «Незакрита справа». Його особливість у тому, що процес реабілітації показано з різних вимірів і ракурсів та простежено його вплив на сьогодення. У фільмі історії окремих людей поєднуються з думками істориків, громадських діячів та інших фахівців.

Нині проєкт перебуває на етапі розробки. Команда проводить ґрунтовне дослідження: аналізує відкриті джерела, працює в архівах, відвідує засідання регіональних комісій із реабілітації та центральної, розмовляє з істориками, громадськими діячами, політв'язнями та їхніми рідними. Ще є живі колишні політв'язні, реабілітовані та нереабілітовані борці за волю України, тому дуже важливо зібрати й задокументувати їхні свідчення та спогади. Саме після якісного препродакшену можна остаточно сформувати концепцію фільму, його головну та другорядні сюжетні лінії.

Тизер стрічки вже доступний до перегляду:

Проєкт «Незакрита справа» реалізується за підтримки Українського культурного фонду в межах програми «Мистецтво в кадрі».