П’ятий рік повномасштабної війни в Україні… Зруйновані українські міста, селища, домівки, зруйновані долі мільйонів українців… 

Щодня відчуття, що нас кинули, що гірше, ніж тепер, вже не може бути, але щодня ми живемо, стоїмо, пливемо – гребемо всупереч усьому! 

Документальний фільм «Океан нескорених» – не просто хроніка подій легендарної трансатлантичної експедиції Invictus Ocean /Row4Ukraine 2025 року. Це глибока емоційна історія про надлюдські можливості, стійкість та незламність духу, про боротьбу з непередбачуваною стихією, з непереборними обставинами і перепонами, які зараз особливо актуально і болюче відгукуються всім українцям. 

Чи зможуть ветерани подолати 3000 миль океану без вітрил і мотору на весловому човні від Канар до Барбадосу? Чи варто ризикувати життям заради благородної, але небезпечної мети? Чому з п’ятьох учасників мандрівки фінішували лише двоє? Чи може героїчна подорож через Атлантичний океан наблизити Україну до омріяної перемоги? 

Вперше в українській документалістиці автор та режисер фільму Олександр Брагін досліджує складні аспекти подолання наслідків психофізичних травм війни, наслідків посттравматичних стресів у ветеранів, діючих військових та цивільних через екстремальне веслування океаном. Глядачі побачать і почують історії героїв, які залишилися самі в умовах надскладних випробувань, але знайшли в собі сили рухатися вперед, попри всі шторми та виклики.

Як усе починалося?

Ідея подолання Атлантики під назвою Invictus Ocean /Row4Ukraine народилася 2022 року. Львів’янин Дмитро Резвой – український досвідчений корабел, океанський мандрівник, волонтер – вирішив організувати перехід через Атлантичний океан на весловому човні за участі українських ветеранів з інвалідностями. 

Подорож мала на меті важливу і благородну місію: звернути якнайбільшу увагу світу до війни в Україні, продемонструвати незламний дух українців і зібрати благодійні кошти на реабілітацію й відновлення поранених військових, які брали участь у бойових діях проти агресора починаючи з 2014 року.

Дмитро, який тривалий час мешкав у Шотландії і професійно займався суднобудівництвом, на той момент вже побудував зі своїми українськими колегами-однодумцями в майстерні під Львовом свій ексклюзивний чотиримісний човен. Для завершення фінішних робіт на судні та встановлення необхідного технічного обладнання човен переправили до Британії, а Резвой тим часом почав збирати команду учасників.

Першим на ризиковану подорож океаном погодився друг Дмитра, також львів'янин, Іван Гаврилко. Вони з дитинства росли в одному дворі, разом навчалися на геологічному факультеті Львівського університету ім. Івана Франка. Нині Іван – діючий військовий 503-го окремого батальйону морської піхоти, ветеран війни. Він тричі отримував важкі поранення, проходив тривалі курси лікування та психологічну реабілітацію, завдяки якій відкрив в собі новий талант – почав малювати картини і незабаром став знаним в Україні художником-аматором. 

 Згодом до підготовки експедиції долучилися британські колеги – ветерани Королівської морської піхоти Лі Спенсер та Енді Меррі, а також й українські ветерани – військові ЗСУ, учасники змагань «Ігор Нескорених» Семен Лагун та Ігор Дерман. 

«Я зрозумів, що дуже сильно цього хочу, за будь-яких обставин, – пригадував Іван Гаврилко, якого спочатку дуже налякала пропозиція Дмитра. – Якийсь досвід морський був, навички виживання на воді, але це зовсім інші швидкості, інші фізичні навантаження. Було важко. Здавали всі екзамени, аби розуміти, чи справді ми готові до того, що чекає далі». 

Влітку 2024 року на південному заході Англії, у Девоні розпочалися інтенсивні тренування п’ятьох гребців. Керування процесом взяв на себе досвідчений океанський весляр Лі Спенсер, який добре розумівся на аспектах підготовки до подібних океанських переходів саме гребців-ветеранів:

«Веслування через Атлантику – це фізично дуже складне завдання навіть для людей без інвалідності. Уявіть, як це робити якщо ви маєте інвалідність. А тепер уявіть, як це робити в команді з п’ятьма дуже різними формами інвалідності, для кожної з яких треба долати унікальні виклики», – зазначав Спенсер.

Отже від початку підготовки героїв та учасників експедиції повсякчас супроводжували доволі кризові та стресові ситуації. Як наслідок – лише за місяць до старту двоє українських учасників – Семен та Ігор – з особистих причин сходять з дистанці. Вони вирішують не брати участі в експедиції… 

Аби врятувати місію, Іван Гаврилко терміново розшукує свого давнього товариша ще зі скаутських часів в українському «Пласті» Павла Білоуса, який негайно приступає до напружених тренувань і підготовки. Військовий парамедик у стислі строки освоює правила океанського веслування, техніку безпеки, закони існування та виживання у відкритому океані. 

Напередодні старту експедиції з міста Лас-Пальмас-де-Гран-Канарія Дмитро Резвой називає човен на честь своєї доньки – «Софія». Нарешті всі готові і чекають лише сприятливої погоди для виходу. Одного дня принагідний вітер дозволяє команді вийти в океан і вирушити в подорож у напрямку Барбадоса.

Це фінал? – Ні, це тільки початок!

Імовірніше, після такого початку глядачі з цікавістю чекатимуть від фільму на видовищні картини, мальовничі кадри епічної подорожі океаном та на захоплюючі розповіді учасників експедиції... 

Але вже третього дня капітан Лі Спенсер ухвалює рішення припинити плавання через виявлене пошкодження корпусу човна. Команда Row4Ukraine у повному складі за його наказом повертається на гелікоптері на Канарські острови, залишивши човен дрейфувати посеред океану на плавучому якорі... 

Надалі ця історія могла б мати будь-який фінал: банальний, сумний, нудний, навіть трагічний чи ганебний… Але вона отримала зовсім інший – несподіваний фінал!

Невже хтось міг припуститися думки, що справжній українець залишить власноруч зроблене «творіння», своє «дитя», самотньо гинути серед океанських хвиль? 

Дмитро Резвой домовляється з корабелами і негайно вирушає на пошуки «Софії». Лише через півтора тижні він знаходить човен за 150 миль від берега. Корабел ремонтує пошкодження, повертає човен на точку, де зупинилася експедиція, і без зайвих вагань, без будь-якої попередньої підготовки, буквально в чому стояв, разом з Іваном Гаврилком сідає в «Софію» і продовжує перехід через океан. 

Пару разів човен перевертався… Резвой зламав пару ребер… Гаврилко втратив пару рибальських гачків, які просто розчинилися, бо не призначалися для використання у солоній воді…

67 діб і 21 година в Атлантиці, на веслах, серед синіх хвиль, під блакитним небом та високими зорями, які прихильно підсвічували омріяний шлях нескореним українцям. 

«In eadem navi»

Режисер не випадково обрав для фільму відомий слоган – «іn eadem navi», що з латини перекладається «в одному човні». Це найпотужніша формула єдності українців, єдності української нації.

Незважаючи на різний досвід, різний соціальний статус чи різні особисті травми війни, ми всі об'єднані спільним напрямом руху: захист незалежності, національної ідентичності, європейського вибору; боротьба за свободу, за щасливе життя наших нащадків. А човен посеред океану стає потужною метафорою держави, де кожен весляр важливий, а перемога та справедливий мир залежать від синхронності зусиль та віри одне в одного. 

У глобальному сенсі «In eadem navi /В одному човні» – це антивоєнний заклик до всього світу, який повільно й нерішуче підтримує Україну в її боротьбі. А цей проєкт покликаний нагадати, що людство пливе «в одному човні» під назвою Земля, який є занадто вразливим для війн і руйнувань. 

Фільм Олександра Брагіна ставить ніби риторичне, але всеосяжне цивілізаційне питання: 

«Скільки ще треба подолати океанських миль, прожити років, століть, щоб людство в решті решт зрозуміло – ми всі на цій планеті в одному човні?». 

«Океан нескорених» – це маніфест сили, віри та вірності своїй меті. Тому найціннішим та найцікавішим у стрічці стануть відверті інтерв'ю з головними героями, з усіма учасниками експедиції, чиї історії надихнуть та змусять глядачів повірити у власні можливості. Люди з різних куточків світу у своїх розповідях рефлексуватимуть на тему війни та миру, емоційно та філософські переосмислюватимуть свій життєвий досвід.

Океан у цій історії поставатиме не лише природним водним простором, а й символом непереборних, непередбачуваних стихій, символом самого життя, яке може бути і несподіваним, і незбагненним, і небезпечним. 

І людина в океані може виглядати маленькою, беззахисною, але саме в цій крихкості й народжується її справжня сила. 

Адже нескореним стає не той, хто ніколи не боїться, а той, хто боїться, але все одно продовжує рухатися вперед.

Прем’єра незабаром

Шлях до фінальної реалізації культурно-мистецького проєкту «Океан нескорених» теж був не менш складним і довготривалим, ніж сам легендарний перехід через Атлантичний океан. Але незважаючи на безліч перешкод і труднощів, завдяки вчасній підтримці Українського культурного фонду, творча команда отримала можливість завершити фінальний етап створення фільму, монтаж, постпродакшен, щоб представити його на широкий загал. 

Вже наприкінці вересня в Україні відбудеться довгоочікувана прем’єра документального фільму. Стрічка демонструватиметься на презентаційних показах у Києві в Будинку кіно та у Львові в Будинку офіцерів. 

Проєкт «Океан нескорених» створено за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Мистецтво в кадрі» та спільному виробництві Олександра Брагіна, ТОВ «Mаркер медіа» та ГО «Товариство океанського веслування України».