Як ви оцінюєте рівень розвитку культурних і креативних індустрій в Україні?

Саймон Вільямс: Культурі та її цінності у наші дні приділяють все більше уваги. В Україні культура має потенційну здатність ламати стереотипи, боротися з дезінформацією та сприяти соціальній єдності, і у такий спосіб допомагати суспільству долати конфлікти та їхні наслідки.

Анна Карнаух: Культурний сектор і креативні індустрії є найбільш інноваційними галузями економіки, оскільки базуються на нових ідеях і концепціях. Майбутнє України не в тому, щоб стати країною-постачальником ресурсів, а в тому, щоб створювати продукти, які заявлятимуть про неї як на місцевому, так і на міжнародному рівнях. Ми у Британській Раді вважаємо, що, створюючи більше можливостей у сфері креативних індустрій, країна може запобігти трудовій еміграції кращих представників нового покоління. Адже в них з’являтиметься все більше підстав і можливостей, для того щоб залишитися.

Яким є сучасний ринок креативних індустрій України?

Саймон: Я б відзначив, що зараз спостерігаються зацікавленість, ентузіазм і все більше уваги влади. Іноді можна заплутатися, з’ясовуючи, яка державна установа за яку сферу відповідає, однак це є нормальним на стадії розвитку. Сьогодні у нас перехідний період, коли культуру перестають сприймати як доповнення до чогось важливого і натомість розглядають її як складову економіки.

Анна: Зараз відбуваються зміни на різних рівнях, починаючи з розробки правил для учасників культурного сектора, ЗМІ та всіх, хто залучений до створення продуктів культури. Ці люди все більше уваги приділяють своїм аудиторіям, маркетингу, дизайну, бізнес-моделям і сталому розвитку.

Проте нам досі бракує системних фінансових інструментів підтримки цієї сфери. У той самий час з’являються нові можливості: щойно створений Український культурний фонд запустив механізми грантової підтримки проектів, Європейський банк реконструкції та розвитку має кілька програм підтримки креативного бізнесу. Сподіваємося, що найближчими роками цей список значно розшириться.

Що потрібно українським культурним проектам, щоб вийти на міжнародний рівень? З якими головними проблемами вони стикаються?

Анна: Проблема більшості проектів у тому, що вони мислять локальними категоріями і навіть не можуть уявити можливість виходу на міжнародний ринок, хоча світ сьогодні такий тісний і взаємопов’язаний. Для практичної реалізації культурної ідеї та її можливого виходу на зарубіжну аудиторію і ринки також важливими є ділові навички та підприємницький спосіб мислення. І саме в цьому полягає очевидний розрив, над подоланням якого повинні працювати представники культурних і креативних індустрій.

Проте все більше й більше наших локальних продуктів стають відомими поза межами України. У нас є міжнародно визнані митці, дизайнери, кілька архітектурних бюро, рекламних агентств, ігрових студій. Я вже не кажу про ІТ-продукти, такі, наприклад, як PetCube, Grammarly тощо.

Розкажіть, будь ласка, як Британська Рада допомагає культурним і креативним індустріям України рости та розвиватися?

Саймон: Британська Рада є організацією, що опікується культурно-освітніми відносинами та працює в Україні понад 25 років. Ми допомагаємо українським менеджерам і промоутерам культурного сектора професійно розвиватися, аби вони були підготовлені до міжнародного співробітництва. Уже протягом багатьох років ми працюємо над розвитком ділових навичок у креативних підприємців і менеджерів. Але також необхідно зробити крок назад і почати працювати з університетами, щоб допомогти студентам усвідомити необхідність розвитку підприємницьких навичок.

Цієї осені ми розпочинаємо нову програму з розвитку підприємницької освіти CreativeSpark. Її основна мета – встановлення партнерських відносин між університетами України та Великобританії. Програму буде зосереджено на створенні центрів підтримки креативних підприємців і хабів в університетах.

Ми також реалізуємо програму Culture Bridges, що фінансується Європейським Союзом, і нашу власну навчальну програму Creative Enterprise Ukraine для підприємців у сфері культурних і креативних індустрій, яку впроваджують по всій Україні. Також триває робота над глобальними мистецькими програмами Британської Ради. Дуже приємно бачити результати виконання цих програм і дивитися на те, що вдалося завдяки зусиллям Британської Ради. 

В Україні триває реформа шкільної освіти. Британська Рада реалізує освітні проекти, які головним чином стосуються університетської освіти. Ви й надалі дотримуватиметеся такої стратегії, чи є спільні програми в рамках реформи «Нова українська школа»?

Саймон: Ми тісно співпрацюємо з Міністерством освіти і науки, зокрема, в рамках реформи «Нова українська школа». Британська Рада підготувала 140 так званих «агентів змін» – тренерів-викладачів англійської мови початкової школи. Вони опанували новітню методику викладання англійської мови для молодших учнів. До вересня агенти змін проведуть аналогічні тренінги для 17 тисяч вчителів по всій Україні. І з початком навчального року почнуть за нею викладати англійську мову дітям першого року навчання.

Одним із інших важливих напрямків реформи «Нова українська школа» є з'ясування того, які ключові компетенції є в українських дітей і які їм потрібно розвивати («навички, необхідні у XXI столітті»). Йдеться не обов’язково про викладання підприємництва як дисципліни; мова про інтеграцію підприємництва, поряд з іншими компетенціями, в уроки історії, математики, іноземної мови.

Британська Рада працює в багатьох країнах, розроблені певні стандартизовані підходи та методології. Але ми адаптуємо їх до реалій кожної країни. Нинішній контекст в Україні – це реформа «Нова українська школа» та прагнення міністерства її реалізувати. Тому ми беремо глобальний досвід Британської Ради та адаптуємо його до співпраці з місцевими інститутами підвищення кваліфікації та певними педагогічними університетами.

Які тенденції культурного розвитку ви спостерігаєте в регіонах України?

Саймон: Одна з речей, що надихають нас в останні роки, – децентралізація. Органи місцевої влади сьогодні мають більше повноважень, аби стимулювати соціально-економічний розвиток у своїх регіонах. І для цього у них з’являється все більше ресурсів. За останні роки зросла кількість представників органів місцевої влади, які звертаються до нас з бажанням долучитися до нашої програми Активні Громадяни, яка допомагає їм ефективно розподіляти свої ресурси. Наразі ми працюємо з 10 міськими органами влади, і це дійсно цікаво. До речі, Великобританія може позаздрити, що майже у кожному селі у вас є «будинки культури» – спадщина, якої у Великобританії немає.

Звичайно, багато міст і сіл в Україні залишилися поза увагою, але вони мають дивовижні ресурси, і місцеві активісти разом із місцевою владою користуються цією чудовою інфраструктурою, повертаючи її до життя. 

Анна: Нещодавно в рамках програми Creative Enterprise Ukraine ми провели дослідження впливу цієї програми на креативний бізнес в Україні. Згідно з дослідженням Київ і Львів у цілому непогано обладнані з точки зору інфраструктури креативних хабів. Але також з’ясувалося, що мешканці Харкова й Дніпра мають недостатньо можливостей для обміну ідеями та погано обізнані щодо креативних просторів у своїх містах. А це критично важливий елемент для таких великих міст.

Це одна з причин чому, наприклад, Великобританія успішна в креативній економіці. Було визнано, що креативні хаби – це не лише місця, де можна спілкуватися, але й простір, в якому можна завести нові контакти, налагодити партнерські стосунки, спільно розвивати нові ідеї, створювати колективи та проекти. Згідно з нашим опитуванням кількість людей (навіть у Києві та Львові), які працюють у творчих просторах, усе ще дуже незначна.

В інших країнах Східного партнерства ситуація така сама?

Саймон: Ми вважаємо, що в багатьох галузях Україна розвивається швидше за інші країни Східного партнерства. Але водночас Україна стикається з проблемою того, що територіально є дуже великою країною.  

Які фінансові механізми потрібно впроваджувати для популяризації таких культурних хабів?

Анна: Необхідно впроваджувати державну та регіональну підтримку, приватні інвестиції, партнерські відносини та спонсорство, доступні кредити й орендні ставки, гранти. Також потрібна аудиторія, яка готова платити та розуміє цінність праці поза домом в оточенні колег-фахівців.