Війна на Донбасі призвела до потужного згуртування громади в східному регіоні країни. На лінії розмежування з'явились та зросли масштабі креативні й соціальні ініціативи, які заповнили новими смислами міські пустоти й компенсували відсутність культурного життя в маленьких містах. Для засновників таких проєктів м'яка сила культури є пріоритетом у відбудові локального контексту, підприємництва, спільнот та власних організацій. Головним стимулом зростання для культурних ініціатив є вихід з власної локальної бульбашки, обмін знаннями та супровід більш досвідчених колег, системний нетворкінг та колаборації.       

Одним з епіцентрів такого згуртування став майданчик Idea Boot Camp від команди Культурної Агенції А. Це важлива освітня частина фестивалю соціальних інновацій та нової музики Plan B. На буткемп зазвичай збираються активісти, підприємці й менеджери культури, які хочуть докрутити ідеї, визначити майбутнє власних ініціатив та змінювати свої міста на краще. 

Чотири роки поспіль фестиваль створював міжнародний нетворкінг в офлайні. Щоб поділитись експертизою з українськими змінотворцями, до буткемпу долучались ментори з різних країн. Минулого року через пандемію спільнота Plan B перейшла в онлайн й вчилась підтримувати зв'язки там. Команді освітнього проєкту Idea Boot Camp вдалось діджиталізувати взаємодію менторів та менті й провести більше 300 консультацій в онлайні. 

На таких майданчиках як Idea Boot Camp знаходять один одного експерти й ініціатори соціально-культурних проєктів. Ментор допомагає своїм менті підсилити проєкт, власні компетенції й менеджмент. Зокрема, залучити інвестиції. Після осіннього Idea Boot Camp 2020 чотири проєкти зі Східних областей України отримали гранти від DG East (програма USAID «Демократичне врядування у Східній Україні»). 

Головним інсайтом освітньої програми було те, що учасникам не вистачає постійного майданчика для нетворкінгу й обміну досвідом, по який на фестиваль Plan B приїжджали культурні активісти зі всієї України. 

Як працює менторинг й метчинг, що це дає наставникам та їхнім менті розказуємо на прикладі чотирьох проєктів, які отримали супровід експертів та фінансування після участі в Idea Boot Camp. 

Історія перша: “Нефреска” проти одноманітності та сірості, Бахмут

“Нефреска” — це проєкт художниці Марії Вишедської і менеджера культурних проєктів Ростислава Соснового. Мета ініціативи — заснувати у Бахмуті стріт арт лабораторію, що стане центром сили спочатку для локальних митців, а у майбутньому — міжнародною резиденцією. 

Для цього Марія і Ростислав продемонструють, як стріт арт може змінити публічний простір на краще. Першим кроком до трансформації середовища на громадський простір художники вважають перетворення сірих стін та міських осередків на галерею сучасного мистецтва. Проте вони трохи побоюються реакції місцевих мешканців: будь-які зміни, а особливо пов'язані з радянською спадщиною, у місті можуть сприйняти неоднозначно. 

В Бахмуті вже присутні роботи митців в публічному просторі. Деякі інтервенції місцеві схвалюють, але є й незадоволені відгуки. Тому спільноті Нефрески вкрай важливо зрозуміти: як комунікувати з локальним контекстом та мешканцями, як пояснювати концепції стріт арту та впроваджувати партисипативні практики.  

Марія і Ростислав хочуть донести свою ідею, перш за все, мешканцям рідного міста. Для цього вони звернулися до команди Plan B і попросили знайти ментора, який знається на медіації художнього твору і може розтлумачити, як згуртувати мистецьку спільноту навколо майбутнього простору й долучати місцевих до своєї діяльності. 

“Обмін досвідом надає простір для рішень. Ми зможемо подивитись на свою ситуацію більш широко. Рефлексія і підтримка ментора допомагають стати впевненим у своїх рішеннях і позиції, транслювати цю впевненість”, — каже Марія Вишедська. 

Менторкою проєкту стала Алевтина Кахідзе — художниця, перформерка, кураторка. Має 20 років досвіду у сфері мистецтва та 10 досвіду кураторських проектів.  

“З початку війни я обрала місто Бахмут та його спільноту, якими я буду опікуватися. Моя перша поїздка сталася в 2017 році. З того часу я реалізувала із громадою міста низку проєктів. Жодне місто в Донецькій області я не знаю так добре, як Бахмут. Тому мені важливо бути поряд з такими проєктами, як «Нефреска»”, — прокоментувала Алевтина. 

Вона організувала для Марії і Ростислава чотири зустрічі-воркшопи про публічний простір й ризики для мистецького висловлювання, про ідентифікацію своєї творчості та комунікації митця з глядачем. 

“Для мене викладання та менторство, якщо йдеться про молодих людей, в першу чергу – відчуття контексту. Людині під 50 інакше не зрозуміти тенденції та ідеї молоді. Насправді у ментора немає універсальної поради для менті, крім однієї, — що деколи важко йти власноруч. Я згадую себе – деякі поради були вирішальними для мого розвитку”, — каже кураторка. 

Для мене викладання та менторство – це відчуття контексту. 

Історія друга: FreeSky замість зачиненої школи, Костянтинівка

У Костянтинівці школа, що була одним-єдиним центром соціального згуртування учнів, їхніх батьків та вірменської діаспори, зачинилася на карантин. Аби продовжити навчальний процес у придатних умовах, вчительки Олена Давидова та Вікторія Шубіна вирішили створити громадський простір з альтанками просто неба. Простір є інклюзивним та має стати одним з центрів культурного та освітнього життя в місті. За задумом педагогів, FreeSky є місцем сили й соціальним клеєм для місцевих та гостей міста.  

Вчителі відчувають, що їм трохи не вистачає лідерських навичок у роботі з заохоченням дорослої аудиторії, тому вони прийшли в Plan B із запитом на організацію для команди FreeSky консультацій щодо розвитку таких м'яких навичок як командоутворення, мотивація та комунікація. Для таких цілей знадобились досвідчені коучі. 

Менторами проєкту стали Дмитро Ауду, Анна Губанова й Дмитро Третяк з неформальної школи психології, спілкування та soft skills “Моя кімната”. Школа просуває культуру ментального здоров'я та здорової командної роботи. 

“Бути ментором — це допомагати іншим бачити свої слабкі сірі зони і зрозуміти як їх зробити сильнішими та зміцнити. Менторство прокачує нас як фахівців, збагачує досвідом інших проєктів й вчить задавати потрібні питання!”, — зазначають фасилітатори з “Моєї кімнати”. 

“Ми розуміємо наскільки важливо зараз бути взірцем для нашої молоді. Якщо дорослі не вміють визначати власні потреби, якщо не вміють працювати разом, то напруження в суспільстві зростає та поширюється. Комунікація педколективу між собою, а також з учнями та місцевою спільнотою має величезний вплив на місто. Тому така різновекторна комунікація має бути екологічною”. 

Фасилітатори вже провели тренінги з командоутворення та профілактики емоційного вигорання, щоб допомогти вчителям відчути силу єдності та краще розуміти себе та оточуючих. 

Історія третя: світло для шуму, Слов'янськ

Shum.Rave — музична формація зі Слов'янська, яку створив Євген Скрипник як відповідь на відсутність нічного культурного життя в регіоні. За п'ять івентів музичній формації вдалося об'єднати молодь регіону, зробити Слов'янськ містом, куди приїжджають люди і яке починає асоціюватися з культурою, а не лише з війною. 

Нещодавнім проєктом Shum.Rave є серія відео з Донбасу про важливість культурної спадщини. Спільнота мріє повернутись до офлайн-вечірок та робити події більш потужними, щоб підсилити регіон. 

У регіоні немає де навчитись діджеїнгу, організації вечірок і продакшену. Практично всі, хто робить культурні проєкти там, вчаться на своїх помилках. До прикладу, слабке місце Shum.Rave — це освітлення на вечірках. Тому команді організаторів знадобились консультації для продакшн команди з регіону, аби підвищити рівень спеціалістів й робити ще крутіші вечірки. 

Менторами стали відеохудожник Олексій Тищенко та дизайнер зі світла Михайло Панчик зі студії BlckBox. Вони розробили сетап для світлового оформлення під локацію наступної вечірки Shum.Rave та провели воркшоп зі світлового дизайну для команди формації. 

“Ментори - це фахівці, які вже знаходяться там, де хочемо колись опинитися ми, і можуть дати поради як прийти до цього й уникнути помилок”, зазначає Євген. 

У серпні разом з менторами з BlckBox Shum.Rave проведе спільний івент у Слов’янську. Це допоможе прокачати місцеву команду прокату звукотехніки, віджеїв й світло режисерів. 

Історія четверта: Гарелея Неотодрешь, заповнити мистецтвом “заброшки”. Лисичанськ

“Гарелея неотодрешь”— експериментальний виставковий простір для молодих митців з Луганської та Донецької областей, що не має постійної локації та створений через відсутність у регіоні толерантних до молодого мистецтва просторів. Виставки відбуваються у місцях, де немає жодних умов для творчості — на закинутих індустріальних об’єктах та недобудовах, мостах та підвалах й навіть у квартирі засновника проекту Віталія Матухно. Гарелея надає можливість продемонструвати свої роботи людям, у яких такої можливості немає.

Віталій не перший рік займається розвитком локальної культури у Лисичанську, але саме у мистецьких практиках й менеджменті бракує досвіду. Спільнота не має профільної освіти у сфері мистецтва. Головний виклик — брак можливостей або платформ, за допомогою яких можливо розвиватись у мистецькому середовищі Луганської та Донецької областей. Тому Гарелея створює простір для висловлювання художників, для обміну мистецькими практиками та залучення мешканців міст до сучасного мистецтва на своїх виставках.

У команди Гарелеї є запит на зрозуміле позиціювання та розуміння стратегічних комунікацій з аудиторіями. Це допоможе більш чітко сформулювати меседж проекту – і для тих, хто прийде на виставку на «заброшці», захоче долучитися до спільноти митців й для тих, хто про неї почує або прочитає. 

Менторкою стала арт-менеджерка, кураторка Олена Афанасьєва. Вона планує говорити з “Галереєю” про два напрями перспективи. Перший — як інтегрувати творчість у нові локації та масштабувати діяльність Гарелеї. Другий —  пошук нових сенсів і форм роботи з «заброшками».

“Будь-яке менторство вчить одного – поваги до людини, яка ділиться з тобою своїми ідеями. Справжній, емоційно заряджений і чесний проєкт заслуговує не лише поваги, але й потребує дуже обережного ставлення. З чужими проєктами так само: треба не вихвалятися своїм досвідом і «орденами», а намагатися максимально зрозуміти інші ідеї, інші почуття, навіть натхнення іншої людини. Потрапити в резонанс. Мені здається, саме це вміння я прокачую як наставник – працювати як резонатор”, — каже Олена. 

У стосунках ментор–менті виграють обидві сторони. Підопічні отримують практичні знання та допомогу у вирішенні складних викликів, емоційну підтримку й нові навички. Наставники — можливість поділитися досвідом й систематизувати знання, прокачати експертність та долучитися до змін. За такої розстановки сил головним викликом залишається з’єднати потрібних людей, стати містком та місцем для продюсування таких зустрічей. Над чим і працює команда Агенції А.

“Ми почали думати, як утримувати спільноту навколо організації та стати корисними більш широкому колу. Від нашої спільноти є запит щодо діджиталізації нетворкінгу та консультацій. Аби фахівці з різних сфер змогли знайти один одного, обмінятись знаннями та фідбеками, проконсультувати щодо кар’єри та можливостей, з'явилася ідея застосунку “Навзаєм”. Принцип застосунку такий самий, як в Тіндері: люди вказуватимуть свої інтереси і знаходитимуть собі менторів та менті.  

Як і у Idea Boot Camp, головна мета Навзаєму — створення майданчику для нетворкінгу, колаборацій, індивідуального та командного росту. Ми мріємо про спільноту, що існує за принципом вільного дарування знань, учасники якої допомагають один одному прокачатись з різних компетенцій та надають фідбек початківцям. В липні Агенція починає розробку екосистеми Навзаєм. Цей проєкт отримав підтримку Українського Культурного Фонду цього року. Вже у вересні застосунок для шерингу знань Navzaєm стане доступним на території України”, — каже засновниця проєкту Тома Лазаренко.

“Місія нашої агенції — підтримувати розвиток людей, ідей та проєктів, робити їх видимими ширшому колу, — пояснює директорка Культурної Агенції А Аліна Ханбабаєва. — Ефективним інструментом є нетворкінг — ми обожнюємо поєднувати людей й спостерігати за результатами. Коли люди знають один одного і розуміють, що у них є спільні цінності, їм легше порозумітися. Це допомагає наповнювати простір інформацією про корисні екосистеми та громади, які творять зміни своїми діями. Надихати, підтримувати, давати інструменти і вибудовувати зв’язки людина–людина є місією й нашого майбутнього Навзаєму”.

Стати першими бета-тестувальниками та отримати спеціальні умови для подальшої підписки можна заповнивши анкету за посиланням>>  

Авторка: Тома Лазаренко. Редакторка: Софія Касьяненко