TRACKS: ЯК МИСТЕЦТВО В ЧАСИ ВІЙНИ СТАЄ ІНСТРУМЕНТОМ КОМУНІКАЦІЇ ТА ТВОРЕННЯ СЕНСІВ

Доносити голос України під час війни до широкої міжнародної спільноти — саме таку ціль поставили перед собою ініціатори мікрофестивалю TRACKS — композитор Свейнунг Нігаард і співзасновник Міжнародної асоціації «Культура і креативність» Сергій Жуковський. В основі — ідея про потяги, як простір для спільної роботи та місце зустрічі. В червні 2022 відбулася прем’єра проєкту в Гетеборзі (Швеція). Про основні виклики проєкту розказали його організатори, а безпосередні учасники — поділилися враженнями.

Сергій Жуковський: Ідея для TRACKS виникла під час подорожі Свейнунга Нігаарда до України восени 2021 року, де він зустрічався з художниками по всій Україні. Він був глибоко зворушений зростанням української ідентичності на пострадянському просторі та відчував, що ядро ​​прагнення стати незалежною країною було у сфері мистецтва. Цей аспект мистецтва, заснованого на цінностях, був чимось, що, на його думку, народжується в присутності війни, і що може стати відправною точкою для дискусій про ідентичність по всій Європі. Він відчував, що настав час сторітелінгу, та що всі країни мають долучитися до творення так званої колективної оповіді. Конкретна ідея мікрофестивалю народилася після вторгнення Росії в Україну як спосіб зазирнути за межі та зосередитися на глибинних проблемах ідентичності, а також створити платформу для митців, щоб дослідити це.

Виклик 1. Знайти партнерів, які щиро бажають підтримати

Свейнунг Нігаард: Вже встигло сформуватися позитивне ставлення щодо допомоги Україні, і це було для нас ключовим у сенсі залучення партнерів і місць проведення. Багато хто на Заході відчуває себе безсилим і шукає шляхи допомоги, підтримка TRACKS стала одним зі способів зробити свій внесок. 

При створенні проєкту ми використовували делікатний і заснований на мистецтві підхід. Ми не мали на меті домінувати в просторі, а радше сприяти позитивному досвіду. Саме це, на мою думку, сприяло тому, що залізнична станція надала нам місце. У TRACKS були хороші зв’язки в місцевій владі, що також допомогло нам вивести перемовини на вищий рівень. Загалом, ті, хто позитивно ставився до підтримки України, підтримали нас миттєво. Але через шалену швидкість, з якою було організовано TRACKS, все доводилося приводити у відповідність вже існуючим планам партнерів буквально на місці.

Виклик 2. Поєднати митців у сильні пари

С. Ж.: Від початку було багато митців, які хотіли зробити внесок у TRACKS і стати його частиною, як в Європі, так і в Україні, тому завдання полягало не стільки в тому, щоб зібрати митців, скільки у формуванні хороших пар митців, де особистості, навички та амбіції добре поєднуються. Це стало основою роботи TRACKS. На презентації в Гетеборзі у нас було 12 художників, організованих у шість пар. Участь взяли чотири чоловіки та вісім жінок, з яких троє були онлайн через обмеження на подорожі в Україну та за її межі. Ми мали певну гнучкість у тому як і де люди можуть долучитися. Завдяки цьому чимало митців хочуть співпрацювати з TRACKS у майбутньому.

С.Н.: Загальний настрій учасників був дуже чутливим з одночасним бажанням залучити як своїх партнерів по мистецтву, так і глядачів. Крізь ніжність і чесність, що пронизували твори мистецтва, проривалися й суворі реалії сьогодення, й спроби розгледіти майбутнє… все разом це створювало простір для опрацювання справді глибоких питань. Ми переживали магічні моменти, сповнені краси й горя, спостерігали, як зав’язалися нові дружні стосунки. Поточний стан війни ще неможливо відрефлексувати, тому ми більше зосередилися на особистому досвіді та спільних темах, що проживаємо ми всі.

Виклик 3. Реалізувати все за два тижні

С. Н.: Головною проблемою був короткий час, який ми мали для реалізації цього фестивалю, як в організації поїздок, так і в його практичних аспектах. Подія об’єднувала кілька майданчиків із певним ступенем мобільності, що додало складності подіям. Залучення аудиторії теж стало певною проблемою, адже нам треба було знайти відкритий і чутливий простір для мистецьких перформансів. З усім тим, залучені художники продемонстрували надзвичайну гнучкість, завдяки якій усе це вдалося дуже добре.



Виклик 4. Створити простір для глибокої взаємодії

С. Н.: Шведська аудиторія вступила в діалог з учасниками, і було сильне відчуття єднання, що призвело до нових ідей. Деякі з мистецьких пар, які зустрілися через TRACKS, продовжуватимуть працювати разом поза проєктом. Буде випущено серію відео, що документують процес і виступи, які передадуть відчуття учасника та глядача. Ми відчули, що, використовуючи творчі методи, ми можемо зустрітися зі складними проблемами та створити емоційні зв’язки, яких немає у звичайних нових циклах, наприклад, проілюструвавши ситуацію біженця одним художником, який сидів у клітці чотири години. Відгуки як української, так і шведської аудиторії, як онлайн, так і на фестивалі, полягали в тому, що нам вдалося створити простір для глибокої взаємодії, яка може привести до зміцнення зв’язків між Україною та Європою.

Виклик 5. Не зупинятися

С. Н.: TRACKS — це довгостроковий проєкт, за допомогою якого можуть виникнути нові розуміння і сенси, що будуть набувати потрібних форм з художньою свободою, яка необхідна для пошуку мети та зв’язків, а також для того, щоб все ще залишатися справжніми митцями.

С. Ж.: У наших планах — проводити більше мікрофестивалів TRACKS по Європі та в Україні. Щоб це сталося, буде опубліковано матеріал із презентації, який надихає митців, організації та організаторів, і передає цінності, що покладено в основу TRACKS. Ми вже маємо зацікавленість від кількох сторін і працюємо над закладенням основи для подальших кроків.

----


Відгуки митців, що стали учасниками TRACKS

• Денис Береговський aka Koin — діджей/музичний продюсер та медіаартист з Харкова, Україна. Промоутер та резидент місцевих техно-вечірок LOZH, PROSTO TEXNO, BLUE WHALE FESTIVAL. Вже 20 років він є резидентом Zhivot Rave Club і донині залишається резидентом лейблу Keaton. Має кілька релізів на лейблах Manuscript і DwD. Керує своїм новоствореним лейблом KEEP IT REAL!

«Війна в Україні знищила мої мрії. Війна розділила мою сім’ю: моя дружина залишається в Ізраїлі з батьками, а я — в Берліні доглядаю за своєю матір'ю, вона літня жінка в інвалідному візку.
Попри все, хочу продовжувати популяризувати сучасний український андеграунд і показувати мистецьку естетику сучасної України через різні медіа та власний досвід незалежного митця в Україні.

Мій проєкт для TRACKS — це змішана інсталяція у співпраці з Лізою Нордстром: відео плюс жива музика. Сенс мого мистецтва полягає у створенні міфологічної персони Рутенії як метафори сучасної України, але в архаїчному способі її вираження. Рутенія — це голосова особа з радіоподкасту. Вона говорить про щось з інших світів. Щось із глибини нашої душі. Це спосіб говорити про війну, а не розповідати про війну. Для живих музичних виступів я використовую аудіоматеріали з фронту та з перехоплених телефонних розмов російських військових в Україні. Це мій спосіб говорити про війну. Я хотів відправити аудиторію в подорож новим міфом Рутенії, оскільки це не методологічне місце чи казка, а щось глибоке, що існувало багато століть раніше, матріархальний культ старої Східної Європи».



• Аміра-Геанне Халфалла — журналістка, прозаїкиня, драматургиня та режисерка з Касабланки, Марокко.  Вона є авторкою семи п'єс, які ставляться в Європі та Африці. Її короткометражний фільм «Міс» був показаний на великих кінофестивалях у різних країнах світу та отримав кілька призів. Її дебютний роман Le naufrage de la lune [Руйнування місяця] вийшов у 2018 році.

«Будь-яка ситуація вторгнення й окупації у світі викликає у мене найвищий ступінь обурення, чи то в Україні, чи на окупованих територіях у Палестині чи деінде... Я завжди ставитиму своє мистецтво, моє письмо на службу тим справам, які вважаю справедливими. Жодне людське життя не повинно бути викорінене, жодна земля не повинна бути звільнена від людей, жодне дерево не повинно бути спалене…

Кожна війна, якою б далеко вона не була, впливає на нашу людяність і доходить до нас найінтимнішим шляхом. Крім того, війна в Україні нагадує мені ту, яку я сама пережила в Алжирі. Я пам’ятаю, як важко було зробити так, щоб наші голоси були почуті, як відсутність можливості подорожувати та творити вплинула не лише на моє покоління, а й на наступні. Війна відірвала нас від світу, а насамперед від нас самих, і призвела до відходу в ідентичність.

В проєкті TRACKS я працювала разом з Катериною Третьяковою, фотографкою з України. Ми з Катею з різних світів. Саме цим її робота мене цікавить і я хочу це дослідити. Мені нема про що говорити з тими, хто схожий на мене. Мені радше потрібно творити разом із тими, хто кидає виклик моєму розуму, спонукає мене думати по-іншому, хто по-іншому дивиться на істоти та речі... і саме в цьому сенсі робота Каті дозволяє мені рухатися вперед у своєму мисленні та змінювати свій світогляд. З Катею ми вирішили попрацювати над тілом. Жіноче тіло, яке є першою землею. Як тільки я побачила фотографії, на яких вона виходить на сцену, я одразу була вражена їх силою. Головний меседж нашої співпраці: мистецтво дієве там, де політика зазнає фіаско».



• Поліна Кузнєцова, художниця з Харкова, Україна. 

«Моє місто перестало бути безпечним і я більше не маю дому. Зараз живу в далекій подорожі, мабуть, найемоційнішій у моєму житті. Не знаю, наскільки я зараз готова осмислити весь цей досвід. Але відчуваю, що тема подорожей ще довго буде фігурувати в моїй творчості.

Під час TRACKS я зробила проєкт разом зі Свейнунгом. Минулого року він приїздив до Харкова, щоб зустрітися з художниками, подивитися на нашу громаду. Я не розмовляю англійською, тому ми спілкувалися за допомогою перекладача. Це не найпростіший спосіб спілкування, але Свейнунг глибоко відчуває мої роботи, розуміє, про що я малюю. Музика Свейнунга наповнена магією, як і мої пейзажі. Ще до війни я хотіла створити спільний проєкт. Мені здається, що ми зі Свейнунгом обмінюємося ідеями, які пробуджують у кожному з нас якийсь особистий індивідуальний творчий процес. Зараз я подорожую Україною і знімаю коротенькі відео на телефон з потягів, щоб передати Свейнунгу свої відчуття від дороги. Я показую йому обличчя людей, які їдуть зі своїх міст кудись у невідомість або повертаються в небезпечні зони. Завдяки баченню Свейнунга я проживаю свою подорож, як фільм, який добре римується з його саундтреками.

Мені здається, що ми зіткнулися з агонією епохи підміни понять. Стирання меж чорного та білого, втрата щирості та правди. На противагу цьому нам залишається починати називати речі своїми іменами. Не шукай білого в чорному. Зараз це дуже сильно відчувається в Україні.

Важко сказати, як війна вплинула на мене, бо вона ще триває. На початку війни я була у Харкові. Разом з друзями і дітьми прожила в бомбосховищі до 9 березня. Мої батьки були в найнебезпечнішому районі міста і пережили сильний обстріл. Ми всі виїхали з Харкова. Мій затишний світ був повністю зруйнований. Минуло 100 днів, як я почуваюся у небезпеці, бо не маю дому. Нескінченне жахливе зло, яке прийшло на мою землю, показало багато добра, яке я зустрічаю в людях, які готові допомогти мені та моїм близьким у ці важкі часи».



• Стефані Ірвайн, арфістка та співачка з Глазго, Шотландія.

«Мені завжди було цікаво працювати з митцями з інших дисциплін, але проєкт TRACKS дав можливість зустрітися з митцем не тільки з іншої дисципліни, але й з абсолютно іншої реальності, ніж моя власна. Проєкт надає можливість отримати новий погляд на ситуацію в Україні та мати можливість опрацьовувати її різними способами.

У проєкті TRACKS я працювала з художником Олексієм Ревікою з України. Здебільшого я знаю Олексія по його творчості, і його картини дійсно вражають. Я думаю, що нам обом цікаво реагувати на конкретне почуття у своїй роботі. Ми обидва використовуємо форму та колір, будь то зображення чи звук. Було цікаво спостерігати, що виходить із поєднання цього чіткого й часто брутального візуального мистецтва та звуку, який є більш абстрактним. Оскільки Олексій не може виїхати з Києва, ми вирішили, що він надішле фотографії своїх картин до Швеції, а я буду виступати разом з ними. Я використовувала картини як свого роду співмузикантка. Це був спосіб творчого спілкування на великій відстані. Я сподіваюся, що глядачі змогли знайти способи ставлення до ситуації, яка часто здається надто жахливою, щоб про неї думати. Я сподіваюся, що це допомогло створити простір для роздумів і простір для надії.

На моє життя війна в Україні не вплинула безпосередньо, але вона поставила все в новий контекст. Дивно слухати музику й говорити про щось, коли відчуваєш цей фон неймовірних страждань, які відбуваються так близько від дому. Я прокидаюся і читаю новини, а потім продовжую свій день у звичному режимі — це дивна реальність, у якій треба жити».

---
ЗАСНОВНИКИ ПРОЄКТУ TRACKS

• Свейнунг Нігаард (Sveinung Nygaard) — композитор музики до фільмів і серіалів. Він грає на гітарі, а також заснував музичний проєкт Viking FLYT, для якого подорожує по всій Європі, записує музику та комбінує її в музичну мозаїку.

• Сергій Жуковський — засновник різних крос-культурних проєктів, консультант і тренер з менеджменту мистецьких і культурних проєктів, співзасновник Міжнародної асоціації «Культура і креативність».

МИТЦІ, ЩО ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У ПРЕЗЕНТАЦІЇ В ГЕТЕБОРЗІ:

• Ліза Нордстрем (Гетеборг) / Денис Коін (Харків): Музика та відео, саунддизайн

• Катерина Третьякова (Кременчук) / Аміра Халфалла (Касабланка): Фотографія та проза

• Ольга Мелашенко (Чернігів) / Андерс Муаммар (Гетеборг): Вірші та живопис

• Свейнунг Нігаард (Гетеборг) / Поліна Кузнєцова (Харків): Музика та живопис

• Олексій Ревіка (Київ) / Стефані Ірвайн (Глазго): Живопис і арфа

• Аманда Вессбі (Гетеборг) / Анна Завальська (Київ): Вірш і музика

https://www.facebook.com/trackstrackstracks

Актуально в інших розділах: