1. Сучасний український театр переживає зміну театральних поколінь. Це означає, що активно змінюються лідери театрального процесу, а отже, і стратегії щодо розбудови театрів, створення нового театрального продукту, введення нових менеджерських і комунікаційних моделей.

2. Усе голосніше лунає питання щодо рівних умов для конкуренції державного та недержавного театрального секторів: розподіл бюджетних коштів, можливість користуватися театральною інфраструктурою, яка за фактом належить громадам міст.

3. Театри найбільше зацікавлені у залученні нової аудиторії, адже близько 90% від доходів театру формують саме кошти від продажу квитків, які надалі реінвестують у нові постановки.

4. Основна причина невідвідування театрів киянами – брак часу. А якщо кияни потрапляють до театрів, то переважно тому, що прагнуть саморозвитку і їм подобається атмосфера закладу. Серед усіх художніх компонентів театральної вистави найбільше захоплення викликає гра акторів.

5. За останні 4 роки театральна аудиторія збільшилася, хоча цей показник менший, скажімо, за дані 2013 року. Театри також демонструють покращення фінансових і творчих результатів – понад 70% вітчизняних театрів гастролюють і беруть участь в українських і зарубіжних фестивалях.

6. В країні сьогодні функціонує понад 300 театрів різної форми власності (державні та приватні), понад 100 з них – у Києві.

7. Діапазон доходів українських театрів коливається у межах від кількох сотень тисяч до десятків мільйонів гривень. Державні театри (національні, обласні, муніципальні) одержують до 80% – 90% від надходжень з державного бюджету відповідного рівня, у той самий час приватні театри практично не мають можливості отримувати фінансову підтримку від держави: досі не впроваджено механізм рівного доступу до бюджетних коштів для всіх гравців культурного поля.

Дослідження проведено ГО «Культурна Асамблея» на замовлення Гільдії незалежних театрів України за підтримки Українського культурного фонду в команді співавторів – Сергія Васильєва, Ірини Чужинової, Надії Соколенко, Олени Салати, Оксани Тукалевської, В’ячеслава Жили. Соціологічне дослідження зроблене за участю дослідницького центру Factum Group Ukraine. У моніторингу театрів брали участь студенти-культурологи КНУ ім. Тараса Шевченка.