Ярослав Петраков: «Британські університети еволюціонували разом зі своєю громадою. Ми маємо зробити те саме»

Генеральний директор Директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Міністерства культури України й амбасадор п’ятирічної ініціативи Британської Ради Creative Spark, що спрямована на створення двостороннього університетського партнерства у сфері креативного підприємництва, нещодавно побував у Великій Британії, де ознайомився із особливостями місцевої системи вищої освіти та налагодження співпраці між університетами, бізнесом і місцевою громадою. У рамках нашого спецпроекту «Креативність в освіті» експерт розказав, що робить британські університети успішними, чого бракує українським вишам для такого самого успіху, та які можливості у цьому напрямку дає участь у програмі Creative Spark.

Які завдання бізнесу можуть вирішити університети?

У першу чергу університети формують пропозицію на ринку праці. Навчаючи студентів, вони готують фахівців, які виходять на ринок праці і завдяки своїм компетенціям, навичкам і знанням створюють додану вартість. Тобто університети – це елемент екосистеми, який розширює спроможність ринку праці та бізнесу до більш продуктивної й ефективної роботи.

Для суспільства університети – це соціальний ліфт, тобто вони дають можливість молоді отримати гарну роботу та піднятися соціальними сходинами вище, ніж без освіти.

Університети також відіграють важливу роль для громад, яким належать, оскільки вони є елементом замкненого циклу створення інноваційних продуктів. Ми не можемо створювати інновації без досліджень, випробувань, лабораторій, і це все рідко роблять виключно на рівні бізнесу. Це та частина створення суспільного продукту, яку повинна фінансувати, принаймні частково, держава.

А як би ви охарактеризували ситуацію в Україні?

Наразі у нас є гарні університети, є приклади успішного бізнесу, є потужні громади та безліч творчих людей... Але всі вони знаходяться у різних місцях, і про екосистему не йдеться. Британські ж університети у першу чергу націлені на вирішення проблем громади, в якій вони існують, і часто стають центром цієї громади. Наприклад, в Ковентрі, мерія міста знаходиться між корпусами університету, який постійно росте та вдосконалюється. Ви б бачили ці інноваційні кампуси, зроблені з екологічних матеріалів! Там надзвичайно приємно перебувати. Якщо порівняти їх із будівлями українських університетів, з їхніми бетонними стінами, погано освітленими коридорами, відсутністю кондиціонерів у спеку та нормального опалення взимку, рахунок буде не на нашу користь... Не в кожному українському університеті використовують мультимедійну дошку, у той час як більшість британських університетів використовує для навчання власні мобільні додатки.

Як у Великій Британії університети співпрацюють із бізнесом?

З того, що я побачив під час відвідування британських університетів, найілюстративнішим буде Кембридж: 125 000 населення, працює 11 500 викладачів, навчається 24 000 студентів, університет випустив 96 Нобелівських лауреатів. При цьому в ньому створюють величезний обсяг ВВП тільки завдяки наявності оцього кластера бізнес-екосистеми та розуміння потреб як місцевої громади, так і глобального середовища. Гарна ілюстрація роботи принципу «Think global – act local».

Звісно, Кембридж – це легендарний проект із віковою історією. А якщо говорити про короткострокові проекти, які теж викликали в мене wow-ефект, надзвичайно цікавий кейс університету Лафборо. Це – невеликий, доволі молодий (йому лише 60 років) університет, який очолив рейтинг the Student Experience Survey в Британії, створений Times Higher Education. Заклад спеціалізується на підготовці майбутніх бізнесменів і має на меті сформувати у студентів підприємницький спосіб мислення, культуру спілкування та життя; створити таке середовище, щоб вже на четвертому курсі студенти реалізували свій перший стартап. Цей університет є лабораторією для відкриття мікробізнесу, яка – уявіть! – залучає додаткову підтримку від акселераторів та венчурних фондів.

Ми розмовляли зі студентами, які цього року отримали університетські гранти для своїх стартапів. Цікаво, що для успішного бізнесу не обов’язково винаходити щось інноваційне чи неймовірне. Одна зі студенток-переможниць виготовляє та продає онлайн жіночі сумочки. Здавалося би, ніша вже давно зайнята та переповнена. Але студентка знайшла спосіб зробити свій продукт унікальним: сумочки виготовляє лише один італійський майстер, який в особливий спосіб вручну обробляє шкіру, принти та візерунки до сумок теж hand-made. Елемент креативності не тільки дозволяє продукту зайти на переповнений ринок, а й збільшує його додану вартість. Це саме те, чого бракує українському мікробізнесу – використання креативності під час виготовлення продукту, в організації підприємницької діяльності, в маркетинговій стратегії… Саме це я маю на увазі, коли говорю про брак екосистеми в Україні.

Окремо потрібно відзначити університет Норвіча. Там основний акцент зроблено не на комерціалізації, а на вибудовуванні нової системи навчання студентів і підготовки їх до реального життя. Так за роки навчання людина проходить безліч додаткових тренінгів, які дають змогу «підтягти» навички, яких їй бракує, і наприкінці навчання отримати збалансоване резюме та готові навички для ринку.

Університет розробив спеціальний мобільний додаток, який дає можливість студенту оцінити свій стартовий потенціал, виявити слабкі місця чи недоліки в навичках, а потім крок за кроком, виконуючи вправи чи вивчаючи реальні кейси, покращити саме ті компетенції, в яких він зацікавлений. І так триває чотири роки, по завершенню яких студент виходить найкращою версією себе в обраному напрямку, оскільки він повністю відповідає потребам бізнесу як особистість і фахівець. І це те, про що ми в Україні поки лише мріємо.

А як створюють чи обирають оці кейси та вправи для студентів?

Це ще одна річ, до якої нам потрібно прагнути, – відкритість бізнесу. Британський бізнес дуже зацікавлений у тому, щоб не витрачати кошти на перенавчання свого майбутнього персоналу, тому він одразу йде до університетів і каже, що саме йому потрібно. Це така собі «mutual and beneficial cooperation». Бізнес визначає, які йому потрібні фахівці, з якими компетенціями, а потім забезпечує обладнання та менторство. Це взагалі головний тренд, притаманний усім британським університетам, незалежно від міста, розміру чи статусу. Ментор – наставник від бізнесу, якого прикріплюють до студента на термін від 1 до 5 років і консультують його відносно усіх питань щодо професійного й особистого розвитку. Це людина, яка вже ствердилася як фахівець, і допомагає студентові відчути смак успіху, побачити горизонти і той шлях, який потрібно буде здолати для досягнення мети. Це дуже зручна форма спілкування, яка дає змогу зрозуміти контекст і потреби бізнесу, куди тільки збирається зайти майбутній випускник. Тобто це – клієнтоорієнтований підхід як з боку університету, так і з боку студентів, їх одразу привчають в першу чергу думати про потреби клієнтів.

Хто найчастіше стає менторами студентів?

Люди, що самі колись були студентами цього університету, завдяки якому досягли успіху у своїй професії. Вони готові поділитися із наступним поколінням своїми знаннями та досвідом. Завдяки тому, що університет прививає правильні цінності своїм студентам, він може у майбутньому розраховувати на підтримку своїх випускників. Це ще раз демонструє те, як університет виходить за рамки просто університету.

Що мають зробити українські університети, аби зрушити з місця та змінити ситуацію, що склалася?

Коли я спілкувався з Кетрін Волш, головою стартап-центру університету Лафборо, вона дала безпрограшну пораду щодо того, як змінити освітню систему в Україні: «А ви не бійтеся, просто починайте щось робити. Навіть якщо щось не вдасться – ви навчитеся на цьому досвіді та підете далі. А якщо вдасться – тим краще, ви навчитеся ще більшому та підете далі. Ви маєте безперервно рухатися вперед».

Ми часто вважаємо, що всі проблеми наших університетів через брак фінансування. Насправді проблема криється у відірваності університетів від їхньої громади, від їхнього способу мислення. Перше запитання, яке ми чули в британських університетах: «Яку проблему ми можемо допомогти вам вирішити?» Це говорить про підприємницький та клієнтоорієнтований підхід у роботі самого університету. До того ж, британські виші дуже гнучкі – вони готові адаптуватися під партнерів, шукати рішення, змінюватися, ділитися досвідом. Українські університети, навпаки, дуже консервативні та закриті. Вони чекають на готові рішення своїх проблем, і, навіть, отримавши, не завжди готові їх прийняти. 

У нас теж є бізнес, який може співпрацювати з університетами, теж є випускники, які готові стати менторами для наступних поколінь, але університети не підтримують з ними контактів. Нам потрібно змінювати спосіб мислення університетів: остання справа – сидіти і чекати, поки хтось дасть якісь гроші. Навчальні заклади мають створювати цінність, яку потім можна монетизувати. Немає цінності для клієнта – немає грошей. Українські університети мають навчитися ефективно використовувати гроші, які платять студенти за навчання, та час, який студенти проводять у їхніх стінах. Після закінчення навчання студенти мають виходити на ринок праці з необхідними знаннями, навичками та професійним досвідом.

Програма Creative Spark – це і є спроба почати зміни маленькими кроками?

Безумовно. Головна цінність цієї програми полягає в тому, що ми маємо змогу побачити, як система освіти працює в Британії, ознайомитися з готовими рішеннями. Британці дуже відкриті, їм нема чого приховувати, вони не бояться конкуренції. І це для України буде сильним поштовхом – прозорість і доступність здатні продемонструвати наші сильні сторони.

Програма передбачає партнерство та співпрацю британських університетів з об’єднаннями (консорціумами) з українського боку: це можуть бути університети, громадські організації, представники місцевої влади або мікробізнес, зацікавлений ознайомитися із досвідом певного британського університету.

Як британці розглядають Україну в рамках Creative Spark? Ми для них теж клієнти?

Я думаю, ми для них все ж таки партнери, але, враховуючи британську стратегію взаємної вигоди win-win, ми повинні теж щось їм запропонувати. Ми маємо знайти свою «родзинку», те, чим ми зможемо зацікавити британців, щоб Creative Spark став дійсно партнерською програмою.

Що, на ваш погляд, могло б стати такою родзинкою?

Наш творчий підхід до всього. Українці, насправді, дуже креативні люди. Британці надзвичайно тішаться, коли їм вдається вигадати щось нове. Ми ж робимо це щодня, але не цінуємо цієї своєї особливості, адже не бачимо у цьому доданої вартості і не знаємо, як на цьому заробити. Можливо, саме цим ми зможемо зацікавити британських партнерів, якщо, звісно, нам вдасться подолати мовний бар’єр.

Чи існує вже якийсь алгоритм створення консорціумів в Україні для участі в Creative Spark?

У програмі можуть брати участь не лише консорціуми, але й окремо університети чи організації. Консорціуми є просто бажаним варіантом, тому що вони дають змогу створити екосистему на рівні міста. Не існує прописаного алгоритму процесу створення таких консорціумів, це вже має бути ініціатива його учасників. Важливо розуміти, що консорціум з бізнесом, громадою, волонтерами має значно більшу цінність для програми, ніж просто університет. Британські університети еволюціонували разом зі своєю громадою, зі своєю екосистемою. Зараз нам в Україні потрібно зробити те саме. Британці зацікавлені у співпраці з нами, тому що наш регіон – це великий ринок. Їхній бізнес розглядає партнерство університетів як місток для пошуку партнерів в українському бізнесі в інноваційних сферах.

Виходячи з усього вами побаченого та почутого в рамках робочої подорожі, який ваш особистий план дій?

Я хочу докласти максимальних зусиль до інформування про вікно можливостей, яке надає Creative Spark, аби побачити рух не лише в Києві, а й в регіонах. Адже є всі передумови для створення цікавих і потужних регіональних освітніх об’єднань. Ще один акцент: українським коаліціям потрібно бути готовими до того, що ми першими маємо ділитися з британськими партнерами, а не вимагати від них рішень. Особисто моя мрія – щоб в цих консорціумах обов’язково були присутні представники культури, тому що саме вони несуть унікальний контент, який дуже цінують у всьому світі. Я б дуже хотів побачити консорціуми кількох університетів, один з яких – університет культури, а інший – класичний університет. Справа в тому, що у нас і досі існують проблеми зі supply chain. Наприклад, маємо чудові стартапи, яким не вистачає маркетингу, у той час як університети не знають, куди відправити своїх маркетологів на стажування. Арт, дизайн, фешн і все, що стосується художньо-мистецького напряму, – це те, що може зробити український продукт чи рішення унікальними. Поки що ми цього не бачимо, адже культура дистанціювалася від класичної освіти, а програма Creative Spark дає шанс знову їх об’єднати.

Дізнатися більше про програму: http://www.britishcouncil.org.ua/programmes/education/creative-spark

----

6 речей, які захоплюють в британській вищій освіті та роблять її надконкурентною

Університети живуть в умовах конкуренції, вони не чекають нічого від держави. Навчання є платним, університети роблять усе можливе, щоб дати своїм студентам якісні практичні знання та монетизувати вкладені у студентів цінності. Тому, британські виші не просто виживають, а процвітають і приваблюють студентів зі всього світу. Бюджетна модель, коли студент отримує оплачуване державою місце і потім просто просиджує навчання, щоб отримати диплом, тут не працює.

Між студентами не існує конкуренції. Вони не порівнюють себе з іншими. Кожен з них знає, що він – унікальний, має власну ідею та розвиває її. Так реалізують принцип розмаїття (diversity), який ґрунтується на креативності та дає змогу йти неконкурентним шляхом розвитку, коли всі залишаються в зоні комфорту. Усі ми – генії, і у кожного з нас – своя унікальна ніша.

Викладачів оцінюють студенти, а також адміністративний персонал – керівники структурних підрозділів. У кожному університеті є своя система оцінювання, а також існує загальнонаціональне опитування студентів (National Students Survey), яке проводять двічі на рік і яке має для викладачів велике значення, адже впливає на їхній рейтинг і заробітну плату. Якщо викладач отримає негативну оцінку студентів, наступного семестру, швидше за все, він вже не матиме роботи. Це зроблено, для того щоб викладачі орієнтувалися на потреби студентів, оскільки саме вони є клієнтами і платять гроші. Опитування дуже деталізоване та містить кілька сотень індикаторів для оцінювання. В Україні, на жаль, такої практики нема, лише кілька наших університетів мають внутрішній рейтинг викладачів.

Усі учасники процесу мають мотивацію: бізнес прагне зекономити кошти на навчанні своїх майбутніх співробітників, університети – вижити без державної підтримки, студенти – здобути знання, які забезпечать гідну роботу та заробітну плату, а громада – отримати робочу силу, конкурентну на глобальному ринку, університети, які намагаються вирішити її проблеми, бізнес, який створює додану вартість та сплачує податки, к також студентський туризм. Це стратегія, в якій виграють всі.

Кожен університет має власний фонд, з якого він може додатково фінансувати стартапи студентів, а також можливість забезпечити своїх студентів якісною бізнес-аналітикою й інструментарієм. Наприклад, в університеті Лафборо на кожному столі стартап-центру лежить аркуш паперу формату А1, який є матрицею бізнес-плану: заповнивши його, студент має готовий бізнес-план. А в університеті Норвіч студенти, які вивчають 3D-дизайн, мають лабораторію з 3D-принтером з можливістю надрукувати свої роботи, а потім ще й продати їх в благодійному онлайн-магазині університету.

Студентів навчають справжні практики. Так, лондонський університет Голдсміт не просто пропонує дві різні магістерські програми щодо культури та культурної політики, а має серед своїх викладачів безліч практиків з величезним досвідом. Наприклад, одним з найвідоміших кураторів дипломних проектів є Мартін Сміт, – людина, яка знає кіноіндустрію із середини.

 

СПЕЦПРОЕКТ«КРЕАТИВНІСТЬ В ОСВІТІ»: ДЛЯ ТИХ, ХТО ЛЮБИТЬ ПІЗНАВАТИ СВІТ І НЕСКІНЧЕННО ЗАЙМАЄТЬСЯ САМООСВІТОЮ

Партнерами спецпроекту стали: спільнота для навчання та викладання «Вище», Британська Рада в УкраїніPearson и Dinternal Education в рамках проведення Креативного Кампусу для викладачів університетів.
Актуально в інших розділах: