"Змінити ставлення до культури як до" вишеньки на торті ". Що можуть жінки в культурі

Ми поговорили з Томою Лазаренко, співзасновницею Creative Management Camp, організаторкою "Культурного нетворкінгу" та Анастасією Платоновою, культурною журналісткою, арт-критикинею, культурною менедежркою про те, як це - бути жінкою в культурі, чи є дискр чи є дискримінація і що може жінка в цій сфері змінити.

З якими видами дискримінації найчастіше стикаються жінки в культурі?

Тома Лазаренко:

Я досить часто чула про стереотипи щодо того, що в культурі працює більше жінок, адже вони можуть собі це дозволити. Особливо, коли є чоловік, а ти займаєшься культурою наче хобі, в задоволення. Це зовсім не так. Звичайно, культурою в класичному розумінні навряд чи заробиш, як у міжнародних великих компаніях й у топ-менеджменті рекламних й рітейл-компаній. Але ми вже з того покоління жінок, які постійно шукають нові шляхи монетизації проектів, намагаються бути підприємцями та заробляти улюбленою справою. Мені дуже болить, коли справу, якою я займаюсь, вважають суто жіночою, несерйозною, що це тимчасове захоплення, що культура - це взагалі не робота!  

Анастасія Платонова:

Жінки в культурі мають справу з такими самими видами дискримінації, що й в інших професійних галузях. Адже стереотипи завжди однакові: ти завжди можеш виявитися занадто молодою/дорослою, недостатньо досвідченою чи overqualified, в роботодавця можуть виникнути запитання щодо того, чи є в тебе маленькі діти  або чи плануєш ти їхню появу. Чоловікові подібних питань з великою ймовірністю не поставлять. Жінці часто можуть запропонувати виконувати ту саму роботу, що й чоловікові, проте за менші гроші, а цінність її думки та компетенції можуть бути поставлені під питання лише через гендер. На жаль, це – більшою чи меншою мірою – існує майже у всіх професійних галузях. 

Чому існує таке?

Тома Лазаренко:

Гадаю, що це існує завдяки умовному розподілу праці у суспільстві, в якому все ще існує чоловіча і жіноча робота. Я знаю декілька справжніх історій, коли чоловіки з бізнесу йшли в культуру саме за викликом, тому що набридав бізнес або корпорації, хотіли займатись справою за покликом, більш естетичним. І я далеко не впевнена, що їм дуже солодко у цій справі працюється наразі, адже культура - це нестабільно як по грошах, так і по часу та ресурсах; це постійний пошук сталості, винаходження креативності наново; це вигорання та часто робота на голому ентузіазмі. І тут неважливо, яка стать та гендер. Навпаки, мені здається, що жінки рухають культуру, лупають сю скалу з неабиякою завзятістю. 

Тома Лазаренко

Анастасія Платонова:

Культура є особливим середовищем не лише через її потужний трансформаційний вплив на суспільство, а й через високий рівень толерантності та свідомості людей, що працюють в цій спільноті. Тому на противагу всім «класичним» формам дискримінації тут існують острівці розуму та цінностей у вигляді людей, спільнот  та інституцій, що поділяють такі цінності, як рівні права жінок та чоловіків та не підтримують дискримінаційних суджень і дій.

Анастасія Платонова

Як можна цьому протистояти?

Тома Лазаренко:

Не думаю, що треба щось комусь доводити насильно. Добре зроблену справу, проект, продукт і так видно, і немає значення, хто це зробив. Хоча, наприклад, іноді доводиться чути, що у деяких колежанок питали знайомі: ти сама написала цей трек, ти сама започаткувала власну справу, тобі ніхто не допомагав відкрити бар? Чомусь немає віри у деяких, що жінка може впоратись, тому що розумна, тому що є хист і талант. Тут варто просто робити свою справу добре, без відмазок, що ти жінка, от і все. 

Чи цінують жінок так само, як і чоловіків? Чому?

Анастасія Платонова:

Культурна сфера традиційно вважається «жіночою» галуззю (як і інші гуманітарні напрями). Жінки і правда тут працюють багато і напрочуд ефективно. Хоч і досі ключові посади в секторі державного управління культурою (наприклад, посаду Міністра культури) найчастіше посідають чоловіки. Звісно, за останні роки відбулося багато важливих змін. Жінки сьогодні професійно та соціально дуже активні, але це здебільшого їхня заслуга – скляну стелю над своєю головою жінки розбили самотужки, власним розумом та власними зусиллями.

Що жінки уже змінили і можуть змінити у цій сфері?

Тома Лазаренко:

Я сподіваюсь, що ми вже закріпили себе як великих професіоналів, іноді незамінних у деяких галузях, вже показали, що немає обмежень для професійного росту та кар’єри. Впевнена, ми зможемо змінити ставлення до культури як до “вішєнкі на торті”, врегулювати ситуацію з низькою оплатою праці, з тотальним вигоранням, з недофінансуванням важливих проектів та меншовартістю. Для цього ми всі й працюємо.

Актуально в інших розділах: