5 фактів про український дизайн
Для цього розробили методологію, яка дозволяє повноцінно зібрати і оцінити дані сі сфери, виділити ключові спостереження і сформувати стратегічні рекомендації для дизайн-середовища, замовників і виробників послуг та тих, хто формує державні політики.
Учасники ринку та їхні проєкти
Портрет типового дизайнера — фрілансер або працівник компанії, зайнятий як ФОП, який найчастіше виконує окремі (шаблонні) роботи для внутрішніх замовників.
Спостереження:
- на кожного ФОПа припадають два дизайнери, які ведуть діяльність без реєстрації;
- фрілансери усталено працюють на ринку та неохоче переходять на роботу в компанії;
- ФОП — найбільш поширена та вигідна форма зайнятості як для засновників дизайнерських компаній, так і для їхніх працівників.
Концептуальні проєкти та продукти економічно невигідні, їх реалізують переважно дизайн-агенції як додатковий напрям для посилення престижу та участі в конкурсах.
Спостереження:
- орієнтованість дизайнерів-фрілансерів та малих агенцій на однотипні проєкти зі швидким комерційним результатом за мінімальних зусиль;
- копіювання загальних (переважно європейських) трендів та низький відсоток оригінальних продуктів українських дизайнерів;
- невпевненість дизайнерів у власних компетентностях та ідеях для виходу на закордонні ринки;
- великий розрив між вартістю та якістю дизайнерських проєктів на ринку (немає «золотої» середини);
- міжнародна дизайн-спільнота знає провідних українських «компаній-зірок», які отримують більшість нагород та задають тенденції розвитку внутрішньому ринку.
Бізнес учасників ринку
Ринок дизайну перебуває в початковій фазі зростання. Запорука зростання – збільшення кількості проєктів та учасників ринку (дизайнерів, виробників, консультантів).
Спостереження:
- у 45% дизайнерів бізнес суттєво зріс за останні 3 роки, лише у 7% бізнес пішов на спад;
- хаотичність розвитку дизайнерських бізнесів, відсутність розроблених стратегій та бізнес-моделей;
- відсутність економічної інформації про дизайн на макрорівні;
- обмежені можливості зростання через брак доступу до прототипування;
- аудиторія замовників (власників бізнесів) дизайну поступово молодшає і вона краще розуміє цінність дизайнерських послуг;
- низький порівняно з закордонним внутрішній платоспроможний попит на дизайн-продукт;
- замовники не розуміють диференціації цін на дизайн.
Зареєстровані бізнеси та податки
Внесок дизайнерів в економіку стабільно зростав протягом 2016-2018 рр. Важко оцінити внесок дизайну в економіку, адже не розроблено методології оцінку його внеску у вартість кінцевого продукту. Тому для оцінки аналітики аналізували вартість публічних закупівель у системі Prozorro, щоб зрозуміти зацікавлення та потребу державних органів у дизайні, загальну суму сплачених податків, середню вартість одного проєкту і середні річні обороти самозайнятих фрілансерів та дизайнерських компаній.
Спостереження:
- ФОПи не переходять у інші організаційно-правові форми ведення бізнесу;
- найбільша кількість зареєстрованих ФОПів та юридичних осіб у м. Київ: 38% від усіх ФОПів та 66% від усіх компаній.
- переважають короткострокові проєкти вартістю до 1 тис. дол.
- річні обороти переважно не перевищують 2 млн грн та зростають завдяки збільшенню кількості дрібних проєктів.
- переважають короткострокові проєкти вартістю до 1 тис. дол.
- річні обороти переважно не перевищують 2 млн грн та зростають завдяки збільшенню кількості дрібних проєктів.
- середня вартість проєктів предметного дизайну вища, ніж на ринку дизайну загалом — до 3 тис. дол. та до 1 тис. дол. відповідно.
Право інтелектуальної власності у дизайні
Дизайнери вважають, що потрібна дієва національна політика із захисту авторських прав, а розроблення стандартів у дизайні потрібно делегувати професійним асоціаціям чи створити окрему інституцію.
Спостереження:
- дизайнери не вміють застосовувати правову базу для своєї роботи, наголошують на відсутності консультантів з питань інтелектуальної власності, але не готові витрачати час/ресурси на такі консультаційні послуги;
- неготовність дизайнерів відстоювати свої авторські права, ключове ставлення «якщо твою ідею крадуть/копіюють, значить вона має цінність»;
- переважання усних домовленостей між дизайнерами та виробниками, а не укладання договорів;
- дизайнери не застосовують механізми захисту від копіювання виробниками ідей та прототипів;
- велика частка виробництва та продажів знаходиться в тіні, через що дизайнери не можуть отримати справедливі суми роялті;
- конфлікти у розподілі прав на створений продукт, у тому числі при подачі на конкурси та виставки.
Екосистема та її учасники
Питання розвитку екосистеми мало на меті виявити ключових учасників, наявні та потенційні напрями підтримки та виходу сфери дизайну на новий рівень розвитку.
Спостереження:
- неготовність дизайнерів приділяти час взаємодії з іншими учасниками екоситсеми та спільним некомерційним ініціативам;
- неузгодженість заходів та інших активностей між учасниками екосистеми;
- немає експертного ядра у сфері дизайну, навколо якого б розвинулася екосистема;
- закритість дизайнерів до обміну досвідом;
- хаотичність ініціатив у екосистемі;
- формальна дизайн-освіта гальмує якісне зростання сфери дизайну в Україні, не задовольняє потребу дизайнерів та компаній у актуальних для ринку компетенціях;
- дизайнери не цікавляться пошуком нових фінансових можливостей, попри це нарікають на суттєвий брак коштів;
- попит стимулює дизайнерів розвиватися;
- найбільша потреба дизайнерів – розуміння дизайну клієнтами;
- дизайн-спільнота активно розвивається та започатковує важливі ініціативи, але є закритою до співпраці з іншими учасниками екосистеми;
- фінансова підтримка від екосистеми для предметних дизайнерів є найбільш актуальною;
- виробники визнають, що дизайн є важливим для їхнього бізнесу і підвищує додану вартість, але обмежують напрями його використання;
- виробники не сприймають дизайн як інструмент для інноваційного покращення своєї продукції;
- пасивність виробників щодо розроблення та запуску у виробництво нових продуктів під впливом тенденцій у дизайні;
- великі витрати для виробників на створення прототипів дизайнерських продуктів.