
Анастасія Дмитрук – про захисників Азовсталі, реакції європейців на книгу «Очі Маріуполя» і російську пропаганду
Ірина Скрипак: Пані Анастасіє, дякуємо за вашу участь в українському шоу «Червона калина» на Ara City Radio. Розкажіть, будь ласка, про вашу книгу «Очі Маріуполя», її переклади та значення цього проєкту для вас.
Анастасія Дмитрук: Дякую за запрошення! «Очі Маріуполя» — це збірка, присвячена героям «Азовсталі». У ній зібрані історії учасників оборони, уривки їхніх щоденників, переписок та розповідей рідних. Книга вже перекладена англійською, німецькою, італійською та литовською. Тур, організований у Німеччині, має на меті популяризувати німецький переклад і донести правду про мужність наших героїв до європейців.
Фото: Ірина Скрипак (зліва) і Анастасія Дмитрук (справа) в офісі "Ара Сіті радіо" в Люксембурзі
Ірина Скрипак: Чого ви очікували від німецької аудиторії під час цього туру?
Анастасія Дмитрук: Німеччина — наш стратегічний партнер, і нам важливо, щоб її громадяни знали правду про події в Україні. Багато німців вже підтримують українців — надають притулок переселенцям, долучаються до благодійних ініціатив. Тому цей тур не лише про книгу, а й про розширення обізнаності та зміцнення солідарності.
Ірина Скрипак: Чи були якісь відгуки від читачів, які залишили особливий слід у вашій пам’яті?
Анастасія Дмитрук: Так, один із найбільш зворушливих відгуків надійшов від сліпого читача з Німеччини, який ознайомився з книгою через спеціальний додаток. Він сказав, що був глибоко вражений історіями наших героїв і навіть плакав, читаючи. Такі моменти підтверджують, наскільки важливо говорити про мужність і жертви наших оборонців.
Ірина Скрипак: Як відбувалася робота над цією книгою?
Анастасія Дмитрук: Проєкт народився в умовах постійного стресу, ще під час облоги Маріуполя. (Облога міста тривала з 24 лютого до 20 травня 2022 року. — Прим. ред.). Мені писали матері захисників, розповідали історії своїх синів. Я також зв’язувалася з бійцями, які знаходилися в оточенні, хоча зв’язок був дуже складним. У книзі є щоденникові записи, уривки розмов із рідними захисників «Азовсталі», навіть освідчення в коханні, зроблені під час війни. Це не просто слова, це нерв реальних подій.
Ірина Скрипак: Книга передає живі історії. Чи вважаєте ви її способом боротьби з російською пропагандою?
Анастасія Дмитрук: Безумовно. Російська пропаганда досі працює на глобальному рівні, і нам потрібно відповідати на це правдою. Це може бути книга, виставка чи зустріч із читачами — усе, що допомагає зруйнувати стереотипи та донести світу реальні факти.
Ірина Скрипак: Чи були складнощі у зборі матеріалів для книги?
Анастасія Дмитрук: Безумовно, складнощі були. Робота почалася, коли «Азовсталь» вже перебувала в оточенні. Зв’язок із захисниками був ускладнений, але вони все одно знаходили можливість передати свої історії. Я також отримувала листи від матерів і дружин бійців. Вони розповідали про своїх рідних, ділилися їхніми мріями, страхами, навіть словами, сказаними перед останнім прощанням. Це дуже важкий, але важливий досвід.
Ірина Скрипак: Чи вдалося вам особисто поспілкуватися із захисниками Маріуполя?
Анастасія Дмитрук: Так, хоча це було нелегко через умови війни. Однак деякі хлопці знаходили можливість виходити на зв’язок. Вони розповідали про свої будні, про те, як виживали, ділилися навіть щоденниками. Особисто для мене це стало важливим доказом їхньої мужності й незламності.
Ірина Скрипак: У Німеччині особливу увагу привернула ваша ідея збереження пам’яті через літературу. Яким ви бачите майбутнє проєктів для вшанування українських героїв?
Анастасія Дмитрук: Вшанування пам’яті — це наше завдання як нації. У майбутньому ми маємо створити власні символи пам’яті, схожі на «камені спотикання». (Меморіальні знаки, які вбудовані в тротуари, для вшанування жертв нацизму Другої світової війни; авторський проєкт німецького художника Гюнтера Демніга. — Прим. ред.) Це можуть бути книги, виставки, архітектурні проєкти. Головне, щоб вони змушували людей зупинятися, думати й пам’ятати, через що ми пройшли і якою ціною виборюємо свою свободу.
Ірина Скрипак: Анастасіє, які головні ідеї ви намагаєтеся донести через свої книги і зустрічі з читачами?
Анастасія Дмитрук: Головне — правда. Російська пропаганда досі поширює брехню по всьому світу, тому наша місія — боротися за правду будь-якими засобами. Через книги, зустрічі, мистецтво ми маємо показати, хто ми є, і якою ціною українці виборюють своє право на існування, своє право на свободу. Книга «Очі Маріуполя» — це також і голос тих, хто не зміг розповісти свою історію самостійно.
Фото: Під час презентації книги Анастасії Дмитрук «Очі Маріуполя» у місті Заарбург (Німеччина) в приміщенні Interkulturellen Begegnungszentrum
Ірина Скрипак: Як ваші книги та творчість впливають на європейську аудиторію?
Анастасія Дмитрук: Я бачу, як правда про Україну викликає у людей співпереживання. Читачі зізнаються, що під час знайомства з текстами вони плачуть, переосмислюють багато речей. Одного разу італійська редакторка, працюючи над перекладом італійською книги «Очі Маріуполя», сказала: «Зараз я поплачу, заспокоюсь і повернуся до роботи». Це доводить, що історії з життя мають універсальну силу впливу, бо це реальні люди, і кожен може поставити себе на їх місце.
Ірина Скрипак: Чи відрізняються реакції читачів у різних країнах?
Анастасія Дмитрук: Звичайно, але спільною рисою є емоційність. Люди не можуть повірити, що така жорстока війна можлива в центрі Європи у ХХІ столітті. Вони співчувають, задають багато питань, хочуть зрозуміти більше. У Німеччині особливо вразило те, як люди підтримують українців і готові ділитися своїми ресурсами.
Ірина Скрипак: Яка історія з вашої книги вам особисто найбільше запам’яталася?
Анастасія Дмитрук: Мене глибоко вразила історія про захисника Володимира Ходаківського, який в умовах облоги написав своїй мамі, привітав її з Днем матері, вибачився за весь цей біль, через який їй доводиться проходити. Пізніше, того ж дня, він загинув внаслідок російського авіаудару.
Ірина Скрипак: Як вплинула війна на вашу творчість та ваші погляди на життя?
Анастасія Дмитрук: Війна змінює безповоротно. Раніше мої вірші були емоційними, але менш різкими. Сьогодні кожне слово — це боротьба. Творчість стала моїм способом воювати, захищати Україну, нагадувати світу, що війна триває. Мої вірші тепер сповнені впевненості у перемозі та незламності наших людей.
Ірина Скрипак: Що ви хотіли б сказати українцям за кордоном, які нас почують?
Анастасія Дмитрук: Ми всі зараз — культурні дипломати України. Ті, хто залишилися за кордоном, мають величезну місію: розповідати правду, пояснювати, чому Україна бореться, і підтримувати нашу ідентичність. Не бути байдужими, брати участь у заходах, допомагати поширювати інформацію. Бо кожен із нас робить свій внесок у перемогу.
Ірина Скрипак: На завершення, що ви хотіли би побажати усім українцям?
Анастасія Дмитрук: Бережіть свою ідентичність, любіть свою культуру та мову. Пам’ятайте, що Україна — це не просто територія, це наш дім, наша історія і наша гордість. Нехай кожен із нас стане амбасадором української правди, навіть якщо зараз ми далеко від дому. Разом ми здатні на великі перемоги.
Ірина Скрипак: Дякую за вашу творчість, за вашу силу й за те, що ви поділилися своєю історією. Бажаю вашій книзі великих успіхів, а вам — натхнення і нових проектів!
Анастасія Дмитрук: Дякую вам, вашій передачі “Червона калина” та Ara City Radio в Люксембурзі за можливість розповісти про цей важливий для України проєкт. Також хочу подякувати агенції культурного розвитку «Креативна січ» за роботи митців на тему оборони Маріуполя, які стали окрасою виставок, а також Українській бібліотечній асоціації та благодійному фонду “Бібліотечна країна” за надані книги для експозиції.
Фото: Під час презентації книги. Робота Kateryna Solyar, 5 травня 2022 р. Фотографка Єлизавета Окунєва
Ірина Скрипак: Слава Україні!
Анастасія Дмитрук: Героям слава!
Скорочена текстова версія інтерв'ю була створена на основі випуску № 43 “Voices of steel : A Thousand days of Resilience”, який звучав в ефірі радіошоу «Червона калина» на Ara City Radio в Люксембурзіу 4 грудня 2024 року.
Повну версію інтерв’ю можна послухати на сторінці подкасту "Червона калина"
Наступний тур Анастасії Дмитрук містами Німеччини планується в лютому-березні 2025 року. Більше інформації — на її сторінці
Фото на обкладинці статті:
1. Книга "Очі Маріуполя" (німецькою "Augen von Mariupol"). Фотографка Єлизавета Окунєва
Матеріал підготовлено під час підготовки до презентації книги «Очі Маріуполя» у місті Заарбург (Німеччина) і в межах проєкту «Demokratie und Partnerschaftsentwicklung» за підтримки Федерального міністерства для сімей, людей похилого віку, жінок та молоді Німеччини та Федеральної програми «Demokratie leben!» муніципалітету Саарбург-Келль у співпраці з організаціями Ukrainer in Trier e.V. ; Träger Lokales Bündnis für Familie e.V. ; Deutsch-französisch-ukrainische Gesellschaft e.V. (DFUG)
Публікація не є вираженням думки BMFSFJ або BAFzA і відображає виключно авторські думки учасників інтерв’ю.