У вересні 2016 року я запитав себе: «Коли закінчиться війна?» Спочатку це було запитання самому собі – я хотів визначитися, які кроки у подальшому робитиме суспільство та яким шляхом воно рухатиметься, який вектор у цьому обере Україна.

Розмірковуючи над цим, я відчув, що відповіді немає і в свідомості суспільства. Розпитавши людей, думку яких я поважаю та ціную, зрозумів, що навіть ті з них, хто глибоко переймаються темою, на жаль, теж не беруться прогнозувати. Єдине, що я отримав таким чином, – риторичні оберти без будь-якої імплементації у реальність.

Я шукав способи демонстрації цього питання, щоб громадяни замислилися та транслювали свої думки у суспільну свідомість. Вдивлявся у фотографії зруйнованих обстрілами будівель у прифронтовій зоні та мимохідь зробив на них написи «КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА» та WHEN THE WAR IS OVER. Ані крапки, ані знаку запитання, тому що лишається багато невизначеності. З чим ми прийдемо до закінчення війни, яким буде кожен із нас? Чи буде якесь примирення, покаяння, пробачення, злість, образа... Чи буде над головою «сяяти сонце», чи можна буде поставити крапку та рухатися далі, адже історія показала, що все відносно. Як взагалі можна буде сказати, що війна закінчилася?

Так і народився мій проект-роздум про те, що буде після закінчення війни. У січні 2017 року я перебував у місцях бойових дій на Донбасі, де фотографував зруйновані обстрілами будівлі зі спроектованими на них написами «КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА» та WHEN THE WAR IS OVER. Загалом за 10 днів було знято 13 локацій. А вже у вересні 2017 року разом із куратором Ігорем Манко в рамках фестивалю ГОГОЛЬFEST 2017 створив фотовиставку, яку експонували на території бомбосховища. Цього самого року проект увійшов до шорт-листа Photo Kyiv у номінації документальна фотографія.

Цей проект допоміг мені знайти відповідь, принаймні, для самого себе. Для вирішення будь-якого конфлікту або непорозуміння, у першу чергу, потрібний ДІАЛОГ, але, крім того, необхідне бажання тих, хто конфліктує вести цей діалог. Він не передбачає відмови сторін від своїх принципових позицій, навпаки, знання цих відмінностей дозволяє запобігти взаємного непорозуміння, а загальною основою діалогу може слугувати визнання того, що вищою цінністю є власне людина та її благополуччя.

Фото: Дмитро Купріян, Максим Дондюк