Про проблеми ефективної передачі власного досвіду та шляхи їх вирішення

Наталія: Ще за часів викладання в НАОМА я відчувала велику потребу в знаннях і навичках, які могли б допомогти мені ефективно взаємодіяти зі студентами. Але в академії не було ніяких програм адаптацій і підтримки молодих фахівців. Тому я, як кожен викладач-новобранець, проходила свій пекельний шлях, виробляючи власні підходи до цієї непростої справи. Пам'ятаючи про цей досвід, ми у SVC вирішили допомогти тим, хто хоче викладати на регулярній основі, розробивши для них програму підготовки менторів.

Спочатку це були різні форми тренінгів для викладачів SVC. Згодом вони перетворилися у Школу Менторів. Процес трансформації почався з розширення цілей і, перш за все, заради надання нових стимулів для тих, хто хоче не тільки викладати, а й всебічно допомагати розвитку креативних індустрій в Україні. До завдань цього проєкту, крім практичного освоєння інструментів, ввійшла популяризація менторства в професійному середовищі, підтримка міжнародного співробітництва в освітніх проєктах, участь менторів у міждисциплінарних заходах, дискусійних клубах, експертних радах і т.д.

Які виклики стоять перед фахівцями креативних індустрій?

Один з головних викликів пов'язаний з усвідомленням того, що неможливо розвивати дизайн присутністю гравців однієї зі сторін. Наприклад, наявністю лише комерційного сектору або альтернативної освіти. Розвиток екомоделі дизайну вимагає комплексного підходу та, перш за все, визнання й підтримки на рівні держави. Дизайн — це потужний засіб для змін в Україні, її інвестиційного, культурного, соціального клімату. Ті країни, які свого часу зробили ставку на розвиток дизайну, не прогадали: кожне євро вкладене в дизайн, повернулося в п'ятикратному розмірі. В Україні ще все попереду: нам доведеться побудувати систему довгострокового планування розвитку дизайну, а також — міжсекторальної взаємодії.

Другий виклик стосується безпосередньо освітнього формату. Не кожен майданчик, названий інститутом або академією, є освітнім за своєю суттю. Сьогодні маємо багато прикладів, коли викладати приходять практики, володіючи ентузіазмом та експертним підходом до свого предмету, але швидко вигорають і йдуть. Чому? Тому, що лише ентузіазму й експертизи замало, щоб залишатися надовго у викладанні. Потрібна ідентифікація ментора.

Важливо зрозуміти, навіщо тобі інвестувати свій час в себе та професію, для чого взагалі займатися навчанням? І вже після відповідей на ці питання, ставити такі: як правильно та ефективно вибудовувати навчальний процес, націлений на іншу людину?

Чотири аспекти, що сприяють професійному розвитку ментора

1. Кероване лідерство. Ментор завжди називає щось своїм і бере за це відповідальність: за навчальну дисципліну, своїх студентів, проєкт, свій сектор роботи.

2. Вільне володіння методологією проєктування навчальних продуктів високого рівня. Після п'яти-шести років менторства кожен фахівець уміє розробляти будь-який навчальний формат і ефективно впроваджувати отримані результати в життя.

3. Прокачені комунікативні навички. Коли у тебе є ідея, доводиться відстоювати її: домовлятися з іншими, пояснювати, переконувати.

4. Системне мислення. Менторство мені особисто допомагає бачити зв'язок між теоретичною і практичною частинами дизайну, робить формальні знання прикладними, а наочні приклади — об'єктами для систематизації та аналізу.

Як і для чого ви виховуєте менторів з фахівців креативних індустрій?

Олексій: До початку роботи в SVC я вже був коучем-практиком. Як виявилося, у нас з Наталією зійшлися погляди на нинішній стан альтернативної освіти в Україні та її перебудову. У ролі керівника Школи Менторів я, перш за все, думаю про цінності, які доносить ментор. Вони безпосередньо впливають на свідомість аудиторії та, як наслідок — на  навколишній світ, який формує самого ментора. Такий собі ефект «крила метелика».

Ми з колективом тренерів Школи Менторів розробили програму «21 крок по створенню навчального продукту». У ній втілили глибинну роботу з особистістю самого ментора та його усвідомленням своєї ролі в процесі освіти. Завдяки комплексному підходу та системному опрацюванню, Школа Менторів дає можливість  фахівцям креативних індустрій перетворити інформаційний хаос у структурований освітній продукт. До речі, ми свідомо відмовилися від блоку просування та продажів, бо розуміємо, що втілити все в одній програмі — неможливо. Від цього буде страждати і якість отриманої інформації, і результат.

З якими основними запитами приходять? 

Як правило, приходять з одним із чотирьох запитів:

— Бажання перетворити свій накопичений досвід у зрозумілий та цікавий для аудиторії продукт із його подальшою монетизацією. 

— Внутрішня потреба змінювати навколишній світ, бажання самовдосконалюватись.

— Виклик самому собі: «А чи зможу?»

— Бажання розширити професійне та ментальне коло спілкування. 

Чим ментор відрізняється від викладача?

У сучасній освіті роль викладача мені нагадує платівку через важкодоступність інформації та її низьку якість. Часто особистість викладача не приваблива для учнів. Бо у школі викладачі втомлені великою кількістю учнів. А у вишах монотонно викладають матеріал, бо мають суто академічні знання. У сучасних умовах ні перші, ні другі вже не здатні в тому ж ритмі зацікавити своїх слухачів.

Прийшов час нових форматів альтернативного навчання, один з яких — менторство.

Ментор на власній практиці застосовує ті знання та вміння, які передає іншим. Він постійно перебуває у потоці актуальної інформації, бо має живий інтерес. Йому цікаво вивчати нові інструменти, поповнювати свої знання, формувати власний досвід, а потім — ділитися зі своєю аудиторією.

Інтерв’ю записала Маргарита Скляниченко