Дослідження «Гендерна рівність і розширення рівних можливостей для жінок та чоловіків у культурних та креативних індустріях» проводили в Україні та країнах південного Кавказу у 2018 році.

Катерина Кравчук

Основні тези дослідження на думку його провідної дослідниці Катерини Кравчук

• Існує умовний поділ креативного сектору на тих, хто працює в культурі (займається «справжнім» мистецтвом) і тих, хто «креативить» (заробляє гроші).
• У галузях, більш пов’язаних з культурою у традиційному розумінні слова (музеї, галереї, бібліотеки, театри тощо), працевлаштовано більше жінок. Але там нижчий рівень зарплат. У галузях, які більше на перетині з бізнесом - архітектура, дизайн, маркетинг, ІТ - чоловіків більше, але рівень заробітних плат також вищий.
• Сучасний світ тяжіє до зменшення цього розриву, з одного боку, завдяки поширенню поняття «культурні та креативні індустрії». З іншого боку, розвивається дискусія про те, чи намагання підпорядкувати мистецтво законам ринку не підважує цінність і незалежність мови культури. Важливо, що цей дискурс існує. 
• Культура є надзвичайно важливим інструментом впливу - як руйнуючим, так і життєдайним, оскільки застосовує інструменти невербальної комунікації більше, ніж будь яка інша сфера.

Катерина Кравчук називає основні причини розривів у рівнях заробітних плат для чоловіків та жінок у креативному секторі:

• невпевненість у собі (жінки зазвичай називають нижчу суму бажаної заробітної плати, ніж чоловіки),
• фактор декретної відпустки (жінок роботодавці вважають менш конкурентними на ринку праці, оскільки ті змушені обирати поміж хатніми обов’язками та кар’єрним зростанням),
• структурні відмінності - чоловіки частіше працевлаштовуються у тих галузях креативного сектору, де середній рівень заробітних плат вищий. Тоді як жінки традиційно обирають сфери з нижчим доходом, але більш гнучким робочим графіком.
• лідерські позиції, які є більш високооплачуваними, переважно займають чоловіки, зокрема, із причин, зазначених вище.

Різниця в заробітній платі збільшується чи зменшується?

- Даних щодо динаміки змін у рівнях заробітних плат в креативному секторі в Україні немає. Нещодавні дослідження офісу віце-прем’єрки з питань євроінтеграції показують, що за останній рік цей розрив зменшився на 1% по Києву, - розповідає Катерина.

Проте, за її словами, цих даних недостатньо, щоб говорити про стійкі тенденції.

- Єдине, що можемо констатувати за результатами нашого дослідження – це відчутна різниця в мисленні щодо питань рівності між старшим поколінням (умовно осіб, які здобували радянську освіту) та поколінням міленіалів, яке виростало з необмеженим доступом до світової інформації завдяки інтернету, - додає дослідниця.

Катерина каже, що за прогнозами це згодом впливатиме на ставлення щодо рівності на робочому місці серед компаній та організацій нового покоління.

Наприклад, у розвинутих країнах у врегулюванні питань розривів у рівнях заробітних плат серед чоловіків та жінок бере участь держава.

 – У Великобританії усі компанії розміром більше 250 працівників зобов’язані звітувати про показники розриву у рівнях заробітних плат серед чоловіків та жінок. Очевидно, коли така інформація про компанію стає публічною, це мотивує власників усувати причини дискримінації та прагнути до зменшення розриву, – пояснює Кравчук.

Невже страждають тільки жінки?

Дослідниця стверджує, що дискримінація стосується більше жінок, проте чоловіки теж є жертвами стереотипів та очікувань суспільства.

– Зокрема, від чоловіка очікують, що він буде годувальником сім’ї та займатиметься «серйозною» роботою. Тому часто чоловіки обирають роботу більш високооплачувану, нехтуючи своїми потребами творчої самореалізації, – додає Катерина.

За словами Кравчук, у креативному секторі є доволі сильний поділ на традиційно «жіночі» та «чоловічі» професії:

– Наприклад, музейні працівниці – традиційно жінки, а кінооператори –  зазвичай чоловіки. Цей поділ зумовлюється насамперед стереотипними підходами закладеними системою освіти і рольовими моделями, які переважають в інформаційному просторі.

Що культурним менеджерам і митцям варто робити, щоб вирівнювати заробітну плату? Поради Катерини Кравчук.

По-перше, розуміти, чи дискримінація в оплаті праці існує у вашій організації.

Якщо так, треба проаналізувати, чому. Часто причини психологічні –  страх, невпевненість в собі, невміння цінувати свою працю. Хорошими прикладами галузевих ініціатив, які впливають на ці фактори, є платформи взаємної професійної підтримки. Наприклад, ініціатива «Модерністки» - конференція для жінок-архітекторок, або «Жінки, що кодять» - професійна спільнота програмісток. Це майданчики, з якими простіше усвідомлювати, що структурна дискримінація існує і стосується кожного/кожної, а також, що це можливість зміцнити власні позиції та шукати інструменти впливу на своє професійне середовище.

По-друге, для нашого суспільства принципово важливим є розуміння, що гендер – це не «модне» слово, яке подобається «Заходу», а це фундаментальне поняття захисту прав людини та людської гідності.

Тому гендерно чутливе планування роботи організацій – це шлях до зростання рівня соціальної емпатії у колективах. Можливості для повнішої самореалізації чоловіків і жінок допоможуть створити більш якісні продукти, проекти та програми. Прикладом таких гендерно чутливих корпоративних практик є кейс компанії Grammarly, описаний у нашому звіті.

Перспективи розвитку гендерного підходу в українській культурі

 – Є два варіанти – або правозахисні організації та культурні і креативні індустрії живуть у двох паралельних реальностях, не особливо впливаючи одна на одну, як це переважно є зараз. Або завдяки синергії зусиль обох сфер ми наблизимося до рівня країн у верхівці рейтингів гендерної рівності, – розповідає Кравчук.