Це стало результатом ініціативи з накопичення потенціалу розвитку культурного сектору в Україні, що тривала впродовж 2016-2017 років. В рамках ініціативи 240 асоціатів Програми з регіону мали можливість пройти 8 тренінгів із бізнес менеджменту, маркетингу, комунікацій, просування проектів, а також  розробити стратегічні брифи — стислі та нейтральні рекомендації, що пропонують можливі шляхи вирішення проблем сектору.

“Управлінська освіта в сфері культури на досить низькому рівні в Україні, тому більшість вчиться на практиці та власних помилках. Думаю, всім учасникам було корисно структурувати знання з теми. Але найважливіше, на мій погляд, те, що асоціати познайомилися, дізналися про проекти один одного, і деякі вже почали співпрацювати. Під час відбору учасників до програми, ми брали до уваги регіональний фактор і намагалися залучити представників із різних міст України, тож географія мережі досить широка. Крім того, 12 найбільш активних учасників мали можливість поїхати на регіональні тренінги для тренерів до Мінська та Баку, і познайомитися з колегами регіону Східного партнерства. Ми дуже сподіваємося через декілька років почути про успішні міжнародні проекти за участі наших асоціатів” — говорить Наталя Шостак, кураторка програми.

Учасники поділилися на групи, обрали теми, структурували свою позицію та створили документи, використовуючи методологію стратегічного брифу. Тепер їх можна застосовувати в процесах адвокації й лобіювання; не лише між собою в культурній спільноті, але і на державному рівні. Важливо пропонувати конкретні положення у вигляді документу, який можливо використовувати, як вагомий аргумент для впровадження змін. 

Експерт програми Culture&Creative Leaders Ukraine, Тім Вільямс: підказував, коментував, допомагав зрозуміти методологію.

На сьогодні доступні полісі-брифи з трьох тем:

- Як просувати українську культуру за кордоном?

- Візуальна культура та фотографія: збалансована екосистема в Україні

- Дизайн-код, як спосіб культурної трансформації міста

Перша група вирішила працювати над питанням системної співпраці держави з громадським сектором. Внаслідок проведених інтерв’ю з фахівцями та практиками культурної сфери, учасники зробили висновок, що за останні п’ять років просування української культури за кордоном має епізодичний характер. Причини такої ситуації окреслили як: відсутність прозорих фінансових механізмів; законодавчі норми, що радше обмежують співпрацю, ніж сприяють їй та радянський підхід до культурного менеджменту: формувати і впливати на контент, замість того, щоб довірити це експертам із відповідного сектору. 

Тетяна Манзюк — культурна менеджерка та спікер від імені першої групи.

Представляти та просувати українську культуру за кордоном може новостворений Український інститут на кшталт: Британської Ради, Ґете-Інституту, Французького інституту в Україні , Чеського центру в Києві тощо.

Як виробити систему співпраці між державою і громадським сектором? Для цього має бути створена незалежна наглядова рада інституції, яка повністю фінансуватиметься з державного бюджету, але буде своєрідним посередником між суб’єктами. На думку учасників першої групи, це може забезпечити довіру громадського сектору до Українського інститу.

“Працюючи активно над концепцією Українського інституту та втіленням її в життя, нам було дуже приємно отримати бриф та ознайомитися із запропонованими положеннями. У нас був час, щоб внести рекомендації та слушні поради, що були прописані в брифі.  І не забути про це, адже інколи в родині державної та бюрократичної роботи щось може загубитися” — розповідає Ірина Шум, дипломат Міністерства закордонних справ України. 

Міністерство закордонних справ очікує, що восени зможе оголосити конкурс на посаду директора Українського інституту. Він буде тривати близько місяця. Міністерство сподівається, що це викличе зацікавлення з боку представників культурного сектора.

Друга група на чолі з Анною Гайдай та Павлом Білодідом спробували розібратися із долею фотографії в українській культурі. 

Анна Гайдай (засновниця та кураторка культурно-фотографічного центру Фотокульт) та Павло Білодід (менеджр культури, працює в КМBS).

У сфері фотографії існують наступні проблеми: слабка видавнича справа; відсутність розуміння фотографії у широкої аудиторії в Україні та попиту на фото-твори;  відсутність інституціональної пам’яті; документальні фото-історії та рефлексійні концептуальні фотопроекти не використовують як глобальні транслятори української культури; розрізненість діяльності фотографів та відсутність досвіду співпраці об’єднаними зусиллями задля розвитку ринку сучасної фотографії.
Розвитком сфери має займатися незалежна сторона — ГО або асоціація. Зацікавленими сторонами можуть бути: інституції, що працюють з сучасним мистецтвом та впроваджують освіту; вищі навчальні заклади; спілки, що об’єднують громадян; спільноти за інтересами; існуючі галереї; центри культури, які ще не працюють з фотографією, але вже розуміють, що вона є частиною сучасного мистецтва; Міністерства культури та освіти, які можуть впроваджувати зміни.

“Ми можемо ініціювати рухи в напрямку розвитку. Фотографи, куратори, галеристи, критики можуть репрезентувати певні інституції” — наголошує Анна Гайдай.

Під час обговорення з колегами, лунали ідеї про створення музею української фотографії та державного центру на кшталт Інституту книги, що сприятиме розвитку фотографії в Україні.

Третя група представила бриф присвячений темі: “Дизайн-код, як спосіб культурної трансформації міста”. 

За словами Ярослава Белінського, засновника дизайн-студії SuperGraphica та співзасновника Конгресу Активістів Культури: “Дизайн Код — це архітектурний термін, який певною мірою стосується створення регулюючих правил щодо візуального оформлення оточуючого простору міста. Фізичне забруднення впливає на фізичному рівні, а візуальне — на ментальному”.

На думку учасників групи, експанція рекламою, яку ми зараз відчуваємо на вулицях (дуже яскраві строкаті вивіски) негативно впливає на нашу свідомість. Певною мірою, навіть, впливаючи на унікальність історичних частин міста.
Ситуація в Києві була переосмислена в одному фотопроекті: коли фотограф чистив місця, показуючи як краще вони виглядають без реклами.

Перш за все потрібно впорядкувати території загального користування:

• парки, сквери, тротуари, зупинки громадського транспорту, місця для паркування;
• навігацію (елементи вуличної, дорожньо-транспортної та велосипедної інфраструктури);
• благоустрій (зовнішня реклама, інформаційні вивіски та освітлення вулиць);
• тимчасові споруди (літні кафе, вбиральні, кіоски);
• малі архітектурні форми (фонтани, вуличні меблі, арт-об’єкти);
• елементи озеленення (ландшафтний дизайн).

Розробка дизайн-коду для міста має безліч переваг та позитивних наслідків у довгостроковій перспективі. Вони можуть реалізуватись окремо або разом, послідовно, або одночасно: «законодавчим» шляхом; «рекомендаційним» (створення брошур, довідників) або ж можна далі не впроваджувати зміни, що призведе до остаточного візуального забруднення.

На щастя в квітні цього року прийняли нові обмеження і вигляд міста покращився. Також можна провести глибинне соціологічне дослідження задля отримання конкретних фактів, якими можна оперувати та впроваджувати Дизайн-Код.

Сподіваємося, що брифи використовуватимуть у впровадженні позитивних змін в Україні на державному та громадському рівнях, а учасники програми продовжуватимуть працювати над новоствореними проектами в межах ініціативи Culture&Creative Leaders Ukraine.

Детальніше ознайомитися з кожним із брифів можна на сайті Програми ЄС Культура і Креативність.

Текст підготовлений за сприяння Програми ЄС-Східного партнерства «Культура і Креативність» - http://www.culturalactivism.org/hto-i-dlya-chogo-stvoryuye-policy-brief-v-ukrayini/