Юлія Козловець: «Ми, в якомусь сенсі, маємо повернутись на початок»

Координаторка Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» взяла участь у Salzburg Global Seminar, в межах якого культурні менеджери, продюсери та дослідники з усього світу обговорювали майбутнє фестивального руху за часів обмежень.

Про Salzburg Global Seminar

Це некомерційна організація, яка проводить програми по таких різноманітних глобальних темах, як охорона здоров’я, освіта, культура, економіка, геополітика, проблеми ЛГБТ, соціальна справедливість та сталість, дизайн майбутнього. Мета організації — об’єднати талановитих людей, новаторів різних поколінь, країн, культур та секторів, щоб надихнути їх на нове мислення та дії, а також розвиток мережі партнерів, однодумців, креаторів, які своєю діяльністю змінюють світ навколо. Починаючи з 1947 року, участь у програмах Salzburg Global Seminar взяли понад 36 000 стипендіатів з понад 170 країн, а готель Schloss Leopoldskron у Зальцбурзі, Австрія, є історичною резиденцією для Організації та дозволяє приймати учасників в атмосфері довіри та відкритості. І так було до 2020 року, коли всі плани в світі змішала пандемія. За підтримки Українського Інституту я планувала взяти участь у міжнародній конференції Salzburg Global Seminar «Майбутнє фестивалів», яка мала пройти 10-15 Березня 2020 року в Зальцбурзі, але через зрозумілі причини все в результаті відбулось восени 2020 року в онлайні.

У 2020 році відзначалась сота річниця всесвітньо відомого фестивалю в Зальцбурзі, заснованого у 1920 році по закінченні Першої світової війни, коли було запропоновано акт радикального переосмислення «Фестиваль миру», метою якого було перетворення «всього міста на одну велику сцену».

Цей столітній ювілей мав стати приводом та основою для дослідження значущості та потенціалу фестивалів, та дати відповіді на наступні питання: Чому ми створюємо фестивалі? Для кого? З якою метою? Чи можуть вони об’єднати інноваційні ідеї, дії та зв’язки в епоху поляризації, дегуманізації, кліматичної кризи та техноколонізації? Поточна ситуація в світі і, відповідно, стан фестивального руху та карколомні зміни, які стались з усіма, без винятку, фестивалями в світі, внесли корективи в програму та формат.

Онлайн-формат як відповідь на кризу

Мало хто з секторів зазнав таких сильних ударів, як культурний сектор у пандемію корони, причому фестивалі є особливо вразливими до глобальних наслідків кризи — і це не лише COVID-19, а й кліматична криза, а також війни, соціальні та економічні потрясіння у всьому світі.

Більшість фестивалів у 2020 році були скасовані, перенесені на наступні роки, трансформовані або проведені в інших форматах, і ці експерименти не завжди були успішними.

Зважаючи на те, що багато фестивалів сьогодні стикаються з невизначеним майбутнім, основне питання програми «Майбутнє фестивалів» було в результаті ще більш доречним, а, можливо, навіть екзистенційним у багатьох випадках. Salzburg Global Seminar поставив собі за додаткову мету глобально підтримати всесвітню фестивальну спільноту в ці невизначені часи, залучаючи новаторських практиків і креаторів з усього світу разом у форматі онлайн-зустрічей, щоб каталізувати проривні ідеї та нові зв’язки у відповідь на кризу COVID та на тлі поляризації, дегуманізації, кліматичної кризи, економічного спаду та технологічної колонізації.

Фестивалі активізували громади споконвіку. Вони вкорінені в ритуалах, історіях та віруваннях втілювати місцеві та корінні культури та святкувати глибокі зв’язки з природою, землею та порами року. Сучасні фестивалі варіювались від інтимних експериментів до гігантських мегаподій, демонструючи все більш різноманітні творчі практики, від виконавських, візуальних та традиційних видів мистецтва до фотографії, кіно, літератури, вуличного мистецтва, кулінарії, екології, світла, дизайну, технологій. Незалежно від їх задуму основна увага приділялася творчим інноваціям, активізму, брендингу міст, освіті, розвагам — на фестивалях говорили про основні людські потреби. Вони дозволили нам відчути себе частиною спільноти та отримати нові інтенсивні досвіди, насолодитися особливою атмосферою, виходячи за межі повсякденної рутини, і об’єднатися з однодумцями.

Але яке майбутнє фестивалів за часів обмежень на поїздки, жорстких обмежень на публічні заходи, турботи про безпеку публіки, учасників, організаторів та виконавців? І навіть якщо вакцина проти COVID-19 вже на часі, яке майбутнє нашого майбутнього? Як тимчасово (чи назавжди) зміниться фестивальний пейзаж і як фестивалі пристосовуватимуться і справлятимуться з цими зміненими обставинами? Ці та багато інших питань були в центрі наших онлайн-розмов та дискусій.

Оновлену програму було побудовано навколо:

  • основних підсумків: реагування на нещодавні потрясіння в системі;

  • середньострокових стратегій виживання та адаптації: подолання невизначеності;

  • проєктів на майбутнє: творчі можливості для радикального переосмислення.

Учасників програми було 50, і це все були представники дуже різних фестивалів з усього світу, а також культурні менеджери, продюсери та дослідники фестивального руху. Ми працювали разом в Zoom-і, маючи кілька спільних сесій, з надихаючими та проривними доповідями на початку та інтенсивним обміном думками та ідеями в робочих групах після них. Ми використовували вже звичні сьогодні цифрові інструменти menti-metr та mural для того, щоб фіксувати теми, важливі меседжі та провокативні питання, які спричиняли жваві обговорення у чатах та листуванні.

Все це спілкування на початку було трохи стриманим, адже більшість учасників була незнайома між собою, хоча частина групи були випускниками програм The Festival Academy Європейської фестивальної асоціації. Але доволі швидко, буквально з перших ice-break опитувань, стало зрозумілим, що ми всі, незалежно від країни походження, виду культури чи мистецтва, з яким кожен працює, — на одній хвилі. Цей вірус поставив в дуже схожі умови та перед схожими проблемами фестивалі з великими бюджетами та жорсткими дефіцитами фінансування, проєкти з більш ніж віковою історією та молоді новаторські фестивальні експерименти. Я розповідала про виклики та задачі, з якими зустрілась у 2020 році команда Книжкового Арсеналу, про який більшість учасників ніколи в житті не чули (так само як я, наприклад, не знала до того про FairSaturday в Більбао, Downtown Contemporary Arts Festival в Каїрі, чи Science in the City на Мальті) — як там не є, а ми в здебільшого в щоденній рутині зосереджені на власних проєктах. Але, говорячи про своє, я бачила щире розуміння, підтримку та зацікавленість в нашому досвіді іноземних колег, безвідносно до масштабів їхніх власних проєктів та успішності їхніх попередніх власних досвідів.

Досвід Книжкового Арсеналу в міжнародному контексті

У більшості з учасників на момент проведення семінару вже був досвід повної чи часткової трансформації своїх проєктів до онлайн-форматів. Наприклад, ми в Книжковому Арсеналі із попередньо запланованої програми на травень 2020 залишили програму «Література на експорт», метою якої було популяризація й експорт української літератури, письменників, поширення книжкової культури за кордоном, конкурс «Найкращий книжковий дизайн», конкурс для підлітків «Антитвір», а також провели в серпні 2020 разом із німецькими партнерами року партисипативний міжнародний проєкт BarCamp для видавничої спільноти. Цей вибір команди був не випадковим: ми провели серію внутрішніх стратегічних сесій і обрали ті частини програми фестивалю, які без втрати якості, а можливо навіть навпаки, з більшої ефективністю трансформувались у цифровий формат, які тримали в фокусі місію та мету нашого фестивалю, які давали певну підтримку в ці непрості часи нашій аудиторії та гравцям книго-видавничої індустрії. Спілкуючись із колегами на семінарі, я виявила, що дуже схожі питання ставили собі в ці карантинні часи всі учасники:

— Чи можуть фестивалі в принципі адаптуватися до цифрового простору? Чи можна відтворити атмосферу, емоції, настрій? Які інструменти можна використовувати для експериментів у цьому напрямку? Як залучати аудиторію? Як бути з інклюзивністю? Як бути з відповідальністю перед митцями, авторами, художниками, артистами? Як виводити на діджитальну фестивальну сцену нові імена, які за замовчуванням не збирають інтернет аудиторію? Чи може цифровий фестиваль бути фінансово стійким? Які загалом можуть бути шляхи монетизації в цифровому просторі? Як бути із залученням державного та приватного фінансування, якщо фестивалі з виходом і безмежний інтернет втрачають локальну специфіку, стають більш глобальними? Перед локальними спільнотами?

Модернізована модель міжнародних фестивалів сьогодні повинна кинути виклик усім цим питанням. Відчувається, що цей кризовий період, момент, коли все зупинилося, дає нам можливість (і навіть примушує!) трохи подумати.

Питань насправді набагато більше, ніж відповідей. Немає готових рецептів, алгоритмів дій, попри те, що вже пройшов рік від початку пандемії, і ми всі наче вже накопичили неабиякий досвід карантинного життя та експериментів з фестивальними проявами в інтернеті.

Ми, в якомусь сенсі, маємо повернутись на початок — головна відповідь собі, з якою і вийшла з цієї програми. До місії, цілей, задуму, з якими наші фестивалі були започатковані, для чого і для кого вони були придумані та що і кого мали у фокусі. Можливо, ця криза, крім втрат, стресів, розгубленості, купи проблем призведе також і до позитивних змін: віднайдення точок сили, сталості, уточнення місій та цілей діяльності, глибшого розуміння аудиторій, ролей конкретних людей.

Найбільш популярними у всіх виступах та обговореннях колег під час семінару були слова із префіксом re- (пере-): переформатування, перетворення, переорієнтація, перебудова, переосмислення...

Чи ми зараз маємо справитись із кризою, дочекатись повернення до звичного життя, чи ми збираємось переосмислити те, що з нами відбулось, та перезавантажити нову нормальність?

Власне, ми з командою Книжкового Арсеналу пішли саме цим шляхом, який я і раджу всім колегам, фестивальним менеджерам — стратегування, критичний перегляд попереднього досвіду, уточнення місії та цілей фестивалю, напрацювання нових підходів до планування. Надзвичайно важливим у часи турбулентності та великої загальної напевно було для команди усвідомлення точок сили та стійкості нашого проєкту.

В нашому випадку — це інституційність фестивалю, адже Книжковий Арсенал — це проєкт Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал», і це незмінно, вже понад 10 років. Це також наш унікальний досвід, історія проєкту, напрацьований авторитет фестивалю, в тому числі на міжнародній сцені, сталі партнерські відносини з провідними міжнародними культурними інституціями та колегами по цеху в Україні, розуміння важливості та ролі фестивалю для розвитку книговидавничої галузі та літературного процесу загалом.

Нова нормальність

Попри негативний, багато в чому руйнівний вплив пандемії на фестивальний рух у 2020, процес не є замороженим або сталим. Кожен фестиваль тепер має і буде адаптуватись до нових умов, до змін, які незворотні, до планування та програмування з урахуванням невизначеності та турбулентності, до посилених вимог безпеки та обмежень. Вже виникають нові форми фестивалів та окремих подій, зумовлені такими технічними інноваціями, як віртуальна реальність та штучний інтелект, онлайн та гібридні фестивалі, побудовані на використанні інноваційних інтернет-платформ та нових партисипативних діджитальних технологій.

Блокування та локдауни за попередній рік, крім змін в практиках організаторів подій, призвели також до змін в поведінці аудиторій. Тепер ці досвіди оформлюються в певні нові норми, правила, підходи в плануванні, адмініструванні, а також в програмуванні фестивалів та інших культурних подій.

На порядку денному питання соціального дистанціювання учасників реальних подій та глядачів, безпечне спілкування, гігієна та дезінфекція простору, конструювання поведінки відвідувачів, спеціальні підходи до програмування діджитальних подій, комфорт відвідувача в онлайні, кроскультурні та міждисциплінарні партнерства.

Я справді вірю, що з послабленням пандемії та зростанням впевненість у глобальному імунітеті, нормальність повернеться. Спочатку події можуть бути меншими, із дотриманнями певних обмежень та обережністю, пильністю до питань епідеміологічної безпеки. Але з часом, коли шрами від цієї пандемії заживуть, ми зможемо із подвійною пристрастю повернутись до реальних фестивалів, їхньої неповторної атмосфери, та заповнити торішню для багатьох порожнечу. Поступово ми всі разом подолаємо розрив між віртуальним сезоном 2020 року і поверненням до наповненої новими досвідами норми у 2022 або 2023 роках.

Вже зараз ми з надією дивимось у травень 2021 — якщо все складеться на нашу користь, ми всі нарешті зустрінемось на 10-му ювілейному Книжковому Арсеналі, й це справді буде дуже особливий момент.

На сьогодні ми дуже активно готуємось: Мистецький арсенал розробив таку гібридну модель майбутнього фестивалю, яка дасть нам змогу бути максимально гнучкими до можливих змін, врахувати обмеження та створити в приміщенні Старого Арсеналу та у дворі, а також в онлайні безпечний комфортний простір для всіх, учасників, організаторів та відвідувачів, маючи в фокусі нашу місію: створювати такі взаємодії між людьми, спільнотами, інституціями, коли поєднання естетичного переживання та інтелектуального включення в контексті книги посилює спроможність людини та суспільства.

Актуально в інших розділах: