Податкові та митні питання на арт-ринку

“Хоча мій виступ практично повністю прифсвячений проблемам, все ж сподіваюся, що згодом настане час, коли можна буде читати лекції про те, наскільки вдале регулювання нашого законодавства”, - говорить Аліна Плющ, еспертка у сфері управління приватним капіталом, корпоративному праві, M&A, а також у корпоративних фінансах та ринках капіталу.

• Хоча сьогодні банки та фемелі офіси активно створюють інвест-стратегії у мистецтво і дивляться на цю сферу як на перспективну, глобально арт-роботи не вважаються інвестиційними об’єктами. Тож, продаючи мистецький твір, ви повинні сплачувати податок з усієї суми продажу, а не лише з різниці, що не завжди вигідно. І це прикро, зважаючи, що в усіх інших аспектах мистецтво насправді інвестиційно привабливе: воно ніколи не амортизується і з часом лише зростає у ціні.
• Наразі найвигідніше продавати мистецтво через корпоративні інвестиційні фонди, для яких існують податкові пільги і які не сплачують податок на прибуток. Щоправда, витрати на його створення і утримання досить великі (близько 10-15 тис. доларів на рік), тому вони актуальні лише для тих, хто збирається робити великі інвестиції. Сьогодні в Україні такого фонду не існує, але ідею його створення активно обговорюють.
• Ще одна проблема полягає у тому, що меценатська діяльність не передбачає податкових пільг, хоча це питання вже давно розглядається Верховною Радою. Тож складається несправедлива ситуація, у якій меценати активно вкладаються в арт-галузь, підтримуючи чимало культурних проєктів, і все одно змушені сплачувати податки. А от для арт-дилерів встановлено спеціальний режим оподаткування: вони сплачують ПДВ не з усієї вартості твору мистецтва, а з маржинальної різниці між ціною покупки і ціною продажу.
• В Україні процедура вивезення мистецтва за кордон досить застаріла та не відповідає європейським стандартам. Це дуже дорогий і довгий процес, який може затягнутися на місяці: він вимагає оформлення дозволу на вивезення, отримання державної експертизи тощо. Останнє потрібно для того, аби визначити, є конкретний твір національним надбанням України, яке не можна вивозити за межі держави, чи ні. Створення відкритого реєстру митців і робіт, що відносяться до національного надбання, значно спростило би ситуацію.

Імпорт / експорт творів мистецтва та податки з продажу: глобальна перспектива

“Хоча ми живемо в пост-цифрову еру, коли мистецтво створюється, виставляється і продається в мережі, у світі все ще існує близько двохсот країн, через чиї кордони постійно перевозять арт-роботи. Але ситуація не така проста, як здається, оскільки всі вони встановлюють власні правила імпорту та експорту мистецтва. Тож давайте розберемося у ключових моментах”, - розовідає Генрі Лідіейт, арт-менеджер, консультант та лектор Інституту мистецтв Sotheby’s.

• Податок з продажу, що зародився ще в стародавні часи, є непрямим податком: покупці сплачують його продавцям, які, в певному сенсі, виступають збирачами цього податку та самостійно передають його уряду країни, в якій здійснюють свою діяльність. 
• Як вже було згадано, у різних країнах закон про податок з продажу функціонує по-різному, а відсоток податку з продажу сильно варіюється, хоча стандартом прийнято вважати 20% від відпускної ціни, сплаченої трейдеру. У деяких країнах, наприклад, в Лівії, Кувейті та Омані, не діє система оподаткування з продажу. Така ж ситуація склалася і в Гонконгу, що суттєво вплинуло на його укріплення в позиції одного з основних світових арт-центрів.
• Що ж стосується митного збору, зазвичай він сплачується безпосередньо співробітникам прикордонного контролю і розраховується як відсоток від ринкової вартості товарів. Коли іноземний продавець перетинає кордон іншої країни, зазвичай він не вважається “збирачем” податку з продажу, тож може продавати товари свої товари без сплати будь-яких додаткових податків. З одного боку, це дуже зручно, але, з іншого, ця система збиває ціни місцевих продавців, адже іноземці, що не піддаються оподаткуванню, продають свої товари дешевше. 
• Ще Платон зауважив, що ввезення предметів, які не є життєво необхідними та не несуть важливих цілей, на відміну від, скажімо, медикаментів або їжі, повинні оподатковуватися. Згодом більшість країн прийняли позицію Платона: хоча ми можемо не погоджуватися із цим, мистецтво також потрапило до переліку цих “неважливих” речей, що піддаються оподаткуванню.