Дослідницька лабораторія, джерело соціального капіталу та інструмент боротьби зі стереотипами: хто і навіщо створює креативні хаби в Україні. Частина ІІІ

Весною цього року дослідниця креативних індустрій Маргарита Токарєва здійнила соціологічне дослідження, в рамках якого було проведено 12 інтерв’ю із засновниками(цями) креативних хабів із 6-ти міст України. У проєкті взяли участь Михайло Глубокий (IZONE), Юрій Філюк (Промприлад.Реновація), Максим Яковер (Chasopys, UNIT.City), Світлана Коломієць (#ПеремогаSpace), Дем’ян Ом (I Cultural Business Hub), Катя Тейлор (Port creative hub), Іван Дмитрасевич (Startup Depot. Lviv Business Incubator), Олександр Яковенко (IQSpace, 4city), Сергій Белобров (Spalah), Ілля Кенігштейн (Creative States) та Віталій Кирилів (ReZAVOD). Головною метою дослідницького проєкту було зрозуміти мотивацію українських підприємців(ниць) до заснування хабу.

Особисте життя та професійний досвід

Катя Тейлор переїхала з Луганську до Києва в 19 років. Паралельно із заочним навчанням у рідному місті, вона працювала в столиці: спочатку в меблевому салоні, згодом в агенції перекладів, після чого змогла відкрити власну. Завдяки пізніше заснованій нею туристичній фірмі, вона мала змогу подорожувати по світу, що підштовхнуло її до рішення вступати в лондонський коледж Christie’s на «Кураторство та аукціонну справу». Повернувшись до Києва за два роки, Катя більше не бачила себе в ролі керуючої туристичною фірмою і розпочала діяльність у культурному секторі. Разом із партнером вони організовували арт-виставки експериментуючи з незвичними форматами та часто змінюючи позиціонування свого об’єднання: з дилерів на кураторів у пошуках ідеального формату.

«Уже після повернення в Київ, я подумала, чи могла б я багато змінити в Лондоні? Хм, не факт. Чи може він мені щось дати? Так, безумовно, але для цього доведеться пройти довгий шлях. Я не була готова витрачати на це час. І мені хотілось не просто побудувати кар’єру, а дійсно зробити щось корисне. Тоді в Україні мало що відбувалось у сучасній культурі. Усе, що ми мали на 2008 рік – PinchukArtCentre і ще, здається, пару закладів. Тож ми почали експериментувати з форматами, робити якісь божевільні виставки. Тоді цього мені й багатьом іншим тут не вистачало». 

Напередодні створення хабу 

Після декількох років експериментів із форматом, Катя заснувала компанію з культурного менеджменту Port.agenсy. Проте розвиток агенції обмежувався можливостями приміщення, в якому працювала команда. Створення креативного хабу в колишній будівлі портового складу на Подолі дозволило агенції перейти на новий рівень. 

«Команда агенції працювала в офісі, але проєкти організовувала за його межами: в ботанічному саду, в музеях тощо. Приміщення офісу складалося з двох кімнат і в якийсь момент з’явилась необхідність у більшому просторі. Тоді ми робили по 2 виставки на рік, але паралельно до мене зверталися автономні митці з пропозицією зробити виставку. Я розуміла, що в мене немає ресурсів, але, якби був свій простір, ми б не відмовляли».

Місія та формат

Port creative hub – простір для експериментів та взаємодії культурної спільноти. Підтримує творчі стартапи та молодих художників.

«Хаб – це проєкт агенції. Він не слугує фінансовою підтримкою, скоріше, навпаки, ми заробляємо на проектному менеджменті та інвестуємо в хаб.  Мета його заснування – надати митцям чи соціальним ініціативам, необов’язково пов’язаним із культурою, можливість безкоштовно або за адекватні гроші, як для Подолу, отримати подієвий майданчик. Зараз ми особливо цінуємо формування ком’юніті. Хаб знаходиться в трохи відчуженому місці раптом тут формується якась альтернативна тусовка, вона несподівано починає любити це місце, відвідувати техно-вечірки, лекції, виставки. Тож ця можливість акумулювати навколо себе людей зі спільними інтересами, які до цього не знали один одного – має для нас велику  цінність». 

Формат включає оренду приміщень для роботи команд та залів для подій

«Я розумію, що в майбутньому хаб має трансформуватися. Можливо, це буде вже не хаб, а, помріємо, музей сучасного мистецтва. Але форма не так важлива, як сам простір для публічного діалогу, який ми пропонуємо суспільству».

Особисте життя та професійний досвід

Іван із дитинства живе у Львові. Закінчив політехніку зі спеціальності менеджмент, від чого отримав менше розвитку, ніж від першої поїздки за кордон. Після випуску він працював кредитним спеціалістом у банку, де швидко справлявся з обов’язками, а решту часу читав книги. Потреба в розвитку та розширенні кола спілкування підштовхнули Івана погодитись на посаду в Міській раді, незважаючи на низьку зарплатню. За наступні 4 роки він встиг пройти етап від паперової роботи до керівництва напрямком підприємництва і згодом напрямком інновацій, втіливши низку міських проєктів. Після невдачі з реалізацією останньої ініціативи – Центру інновацій, Іван вирішує піти з Міської ради.

«Причин уходу було декілька. По-перше, на той час я вже достатньо просунувся по посаді і перспектив для розвитку майже не залишилось. По-друге, наші проєкти завжди обмежувалися ресурсами Міської ради. Останнім таким був львівський Центр інновацій. Спершу це мала бути організація, яка б допомагала науковцям комерціалізовувати ідеї. За планом у його реалізації мали брати участь три сторони: Міська рада, бізнес (ELEKS і венчурна компанія Техінвест) та американський фонд. Майже рік ми працювали над проєктом: оголосили конкурс, отримали заявки, провели інтерв’ю, поставили оцінки. У результаті він не відбувся через те, що Міська рада не змогла виконати свої зобов'язання (виокремити приміщення й зробити ремонт). Фонд розчарувався. Я був демотивований починати все спочатку. На той момент як раз з’явилась вакансія в ELEKS».

Напередодні створення хабу

Перевагою переходу в ELEKS для Івана була можливість продовжувати працювати над Центром інновацій, але вже зі сторони компанії. За його словами, в Міській раді залишились бажаючі розвивати ідею надалі. Разом вони змінили напрямок Центру зі сфери науки в сферу IT і стартапів. Спочатку команді виділили маленьку кімнату в Міській раді, але з кожним виграним грантом вони потребували все більше простору і зрештою зайняли всю будівлю.

«Коли починаєш реалізацію якогось проєкту, необхідно подумати про його sustainability, тобто спроможність надалі функціонувати самостійно. Ми розуміли, що прибуткових інкубаторів здесяток, решта – працюють на дотаціях. Міська рада не могла нас довго підтримувати, тож ми почали шукати інші варіанти для сталого існування».

Місія та формат

Startup Depot. Lviv Business Incubator – це затишний коворкінг та  бізнес-інкубатор для інноваційних проєктів у Львові

«Ми прийшли до формату, який на той момент уже був у Польщі, Канаді та інших країнах – поєднання коворкінгу і інкубатора. Так у 2013 з’явився Startup Depot. Коворкінг став надійним джерелом наповнення наших витрат: тренінги, привезення лекторів, зарплата команді. Сьогодні ми маємо 3 програми: безкоштовну стартап-школу для студентів, безкоштовну програму акселерації з договором про отримання частки майбутньої компанії та школу для product-менеджерів».

Формат вміщує інкубатор для стартапів, коворкінг, тематичні події.

«Ми плануємо масштабувати наші програми за межі Львова. Наразі ведемо перемовини щодо офлайн-курсів у Тернополі, а на кінець року плануємо зробити другий набір уже в Івано-Франківську. Що це нам дає? Це доступ до нових університетів, молоді, талантів. Кількість вищих освітніх закладів у Львові обмежена, а чим більше команд пройде через нашу акселерацію, тим  більше з них стануть успішними. Наприклад, із 40 зареєстрованих ідей на початку через усі етапи проходить лише 6-8. З них зазвичай тільки одна відбирається на акселерацію. Це просто треба масштабувати. Наша кінцева місія зробити так, аби в Україні започаткувалися компанії зі світовою якістю продуктів та сервісів, які б асоціювали себе з цією державою». 

Особисте життя та професійний досвід

Сергій зростав і продовжує жити в Харкові. Матеріальне становище його родини було гіршим за оточення, тому в 10-му класі він почав заробляти на створенні сайтів. За настановою батьків він вступив до факультету з комп’ютерних системних мереж, швидко розчарувавшись в якому, продовжує самостійно розвиватись в IT-сфері. Згодом, після року роботи на посаді веб-майстра в агентстві, Сергій відчуває більшу зацікавленість у менеджерських процесах. Тож протягом наступного року він займається менеджментом і маркетингом в організації з проведення музичних подій. У 2008 Сергій повертається в IT-сферу, але вже в ролі керівника власною студією з веб-продакшену. Сергій разом із командою займався розвитком студії майже 5 років, після чого вони приймають рішення перепрофілюватися в освітні курси. 

«Ми постійно стикались із плинністю кадрів. Найняти досвідчених спеціалістів не могли, адже маленькій команді з моїм сирим менеджментом виграти серйозні замовлення було важко. Тому ми знаходили «зелених» фахівців, навчали їх і поки вони працювали в нас, намагалися відбивати інвестиції в них. Конкурувати по зарплатні та умовам праці ми теж не могли, відповідно, як тільки вони отримували досвід, вони швидко від нас йшли. Тобто ми стали таким собі інкубатором. У певний момент стало зрозуміло, що потрібно змінювати фокус: із веб-продакшену на освіту в цій сфері».

Напередодні створення хабу

Команда Spalah почала набирати групи та проводити короткі вузькоспеціалізовані курси. У процесі почали розуміти, що для ефективного розвитку студентам не вистачає лише занять двічі на тиждень, їм також потрібно ком’юніті. Так, поступово додаючи різні функції і послуги до курсів, вони прийшли до формату хабу.

«Ми також почали організовувати невеличкі заходи, де люди обмінювалися досвідом. Тоді таких у Харкові майже не проводили. Це допомогло нам отримати певну публічність. Згодом стало зрозуміло, що для цього всього потрібна велика локація, щоб досвідчені та молоді айтішники могли б навчатися й працювати разом. Досвідчені фахівці створювали цінність для молодих простою можливістю 5-хвилинного спілкування під час перекуру. А молоді люди – це потенційні працівники, яких прям на локації могли відбирати в команди фахівці. Так з'явився і коворкінг».

Місія та формат

Spalah  – освітній хаб, коворкінг, IT-школа

У процесі розвитку хабу Сергій відчув потребу й у власному. Він вирішив закінчити курси Києво-Могилянської бізнес-школи зі стратегії, управління персоналом та економіки, після чого вирішився масштабувати хаб. Вони з командою обирають місто Дніпро, хаб в якому зрештою функціонував 3 роки. Через підставу зі сторони стейкхолдерів і нездатність закону захистити підприємця, команду Spalah позбавляють приміщення в Дніпрі. Втрата великої кількості ресурсів вплинула також і на функціонування хабу в Харкові, який був вимушений закритися за деякий час.

Наразі Сергій займається розвитком дистанційної освіти в Україні. Його онлайн-проєкт – Spalah: освітня платформа спрямований на навчання менеджменту й топ-менеджменту. 

«Своєю діяльністю ми робимо великий внесок у розвиток системи загалом. Середовища для розвитку технологічного бізнесу в принципі не було. Тож ми сприяли зростанню айтішників, підготувавши грунт для компаній, які з їхньою допомогою створюють все більше компаній».

Детально про проєкти Михайла Глубокого (IZONE), Юрія Філюка (Промприлад.Реновація), Дем’яна Ома (I Cultural Business Hub) читайте тут.

Детально про проєкти Максима Яковера (Chasopys, UNIT.City), Світлани Коломієць (#ПеремогаSpace), Олександра Яковенка (IQSpace) читайте тут.

Детально про проекти Іллі Кенігштейна (Creative States) та Віталія Кириліва (ReZAVOD) читайте тут.

Актуально в інших розділах: