Почнемо ми не з букв, а радше зі значення нашого алфавіту. Перш за все, слід зрозуміти, що комунікація — це не додаткова діяльність; вона не повинна засновуватися на залишковому принципі. Комунікація є невід’ємною частиною нашої стратегічної діяльності. Ми, менеджери, кожен день засипані мільйоном різних завдань: організацією семінарів та конференцій, постановкою вистав або відкриттям виставок. І всі ці турботи забирають весь наш час та енергію. У нас залишається зовсім мало сил, щоб обговорити наш перфоманс або виставку, дізнатися про враження відвідувачів або експертів. Проте ми з самого початку повинні думати про те, як і з ким ми будемо говорити.

Комунікація дуже схожа на маркетинг. Менеджери з маркетингу, наприклад, вирішують не тільки як краще прорекламувати та продавати йогурт. Стратегічні питання — це теж їх царина. Вони вирішують, який саме йогурт виробляти, і чи буде це саме йогурт взагалі. Отже, давайте відтепер вважати комунікацію дуже важливим стратегічним процесом. А також основним елементом планування будь-якого кроку.

Отже, що ж таке комунікація? Існує багато різних типів і різновидів комунікації. Розгляньмо основні їх відмінності. Існує внутрішня комунікація — повідомлення, що створюються та передаються всередині групи людей або організацій. Це окрема тема для окремого курсу — т. з. корпоративна комунікація. Ми ж будем займатися зовнішньою комунікацією. Для цього виду комунікації існує багато різних визначень. Я пропоную зупинитися на цьому: «Зовнішня комунікація — це система заходів з надання інформації, що мають на меті вплив на розуміння, сприйняття, очікування і поведінку цільової аудиторії відповідно до місії та цілей організації або проекту». Важливо відзначити та пам’ятати, що кінцевою метою комунікації є вплив на поведінку цільової аудиторії. У цьому полягає головна відмінність між комунікацією і звичайною розмовою або бесідою.

Вкрай важливо переконати тих, до кого ми звертаємося, діяти певним чином. Але це кінцева мета. Перш, ніж це станеться, ми повинні, скажімо так, вплинути на розуміння, сприйняття і очікування наших слухачів. Тобто на першому етапі ми змінюємо те, як люди сприймають і реагують на навколишній світ (так званий настрій), а потім ми переходимо до практичного аспекту.

Найяскравішим прикладом можуть слугувати виборчі кампанії. По-перше, виборчий штаб. Наприклад, під час виборів президента штаб створює певний образ свого кандидата, щоб виборці сприймали його позитивно. Щоб вони не відверталися, чуючи про нього або неї або слухаючи його або її промову. Люди реагують на слова або імідж кандидата не тільки розумом, а й серцем. Таким чином співробітники формують позитивне відношення.

Але все це робиться не просто заради того, щоб хтось комусь сподобався або щоб хтось комусь довіряв. У всього цього є практичні причини. Кінцевою метою формування відношення є те, що в певний час і в певному місці люди повинні зробити певні дії: прийти на виборчу дільницю і проголосувати за цього кандидата.

На цьому етапі важливо пам’ятати таке:

• Комунікація — це не доповнення до вашого основного виду занять. Вона має стратегічне значення і у цьому дуже схожа на справжній маркетинг.
• Комунікація формує настрій (сприйняття, розуміння, відносини, очікування і реакції) з метою впливу на поведінку.

Бувайте! Наступного разу ми поговоримо про етапи комунікації.