Наприклад, творчий дух Лос-Анджелеса має широкий спектр проявів — від створення артпросторів Бойл Хайтс до наукової роботи Лабораторії реактивного руху NASA. Разом вони — головний економічний актив регіону, що визначає подальший розвиток.

Поняття «креативна економіка» визначають як сукупність індивідів і бізнесів, які створюють культурні, мистецькі та інноваційні продукти та послуги. Ця система включає також простори, де творці можуть вільно представляти свої роботи, отримувати відгуки та обмінюватися ідеями.

Основою креативної економіки є використання людьми творчої уяви для підвищення цінності тієї чи іншої ідеї. Джон Хокінс розробив концепцію креативної економіки в 2001му році, щоб описати економічні системи, в яких цінність залежить від оригінальності та креативності, а не від традиційних ресурсів, таких як земля, праця і капітал. На відміну від креативних індустрій, які обмежені конкретними галузями, термін «креативна економіка» описує креативність економіки в цілому.

Саме нові ідеї, а не гроші або технології, приносять сьогодні успіх, а головне — особисте задоволення. Креативна економіка дає нове життя виробництву, послугам, торгівлі та сфері розваг. Вона змінює середовище, в якому люди хочуть жити, працювати та вчитися, де вони думають, винаходять і творять.

Креативна економіка — галузь світової економіки, що швидко розвивається. Вона динамічна в частині генерування доходів, створення робочих місць і розвитку експорту, оскільки менше прив’язана до матеріальних ресурсів. Економіст і теоретик мистецтва П’єр Луїджі Сакко також акцентує увагу на тому, що креативна економіка найкраще відображає локальні особливості та зберігає ідентичність в епоху глобалізації. Як приклади місць, які найбільш активно розвивають креативну економіку, він називає ІльдеФранс у Парижі, Внутрішній Лондон і Мілан.