content
Лекція 3. Основні теми сучасних культурних стратегій
Жодну культурну стратегію не можна скопіювати без змін. Кожна країна, місто, установа чи організація повинні знайти свою власну структуру, визначити свої власні проблеми та знайти свої власні рішення.

Більшість культурних стратегій зазвичай стосуються таких питань:

  • Створення, виробництво, поширення і захист/збереження культурного контенту: як забезпечити яскраве культурне життя?
  • Контент та інфраструктура: як забезпечити баланс між підтримкою культурної інфраструктури та залученням до неї людей і проведенням заходів?
  • Культурні установи та роль недержавного сектору: як підтримати національні установи, створюючи умови для процвітання приватного сектору та незалежної діяльності?
  • Зарплати та соціальні гарантії: як переконатися, що у професіоналів сфери культури є можливість працювати, і як оцінити їхній внесок?
  • Механізми фінансування культури: як фінансувати культуру та диверсифікувати джерела фінансування, щоб вони були не лише державними?
  • Нормативно-правова база (як закони, що безпосередньо стосуються культури, так і загальні закони та нормативні акти): як підтримувати розвиток культури за допомогою створення сприятливого правового середовища?
  • Взаємозв’язок між національною, регіональною, місцевою та приватною культурами: як координувати участь у культурному розвитку державних та приватних, національних та місцевих зацікавлених сторін?

Окрім загальних питань, сучасні культурні стратегії у всьому світі зачіпають низку інших важливих аспектів:

  • соціокультурне розмаїття та розмаїття форм культурного самовираження;
  • доступ до культури (участь у культурі, соціально неблагополучні групи населення, віддалені райони, рівний доступ тощо);
  • освіту у сфері культури (як доступ до культури для дітей та молоді, так і вищу освіту у сфері культури);
  • культурну та креативну індустрії (планування, інформованість, підприємництво у сфері культури, інновації та технології, творчі інкубатори, нарощування потенціалу тощо);
  • права інтелектуальної власності, боротьбу з піратством;
  • доступ до фінансування і різноманітність джерел фінансування (приватне, європейське, міжнародне фінансування, схеми кредитування, ваучери, інвестори, податки тощо);
  • просування культури в інших галузях політики (перехресне фінансування та супутні ефекти), включаючи культуру та сталий розвиток, освіту, регіональний розвиток і туризм, економіку та інновації, брендинг країни, соціальні інновації тощо;
  • культуру та відродження міського середовища, якість життя;
  • цифрову культуру (оцифровування культурної спадщини, нові технології у сфері культури);
  • культурний і творчий експорт та інтернаціоналізацію, культурну дипломатію;
  • належне врядування у сфері культури (прозорість, верховенство права, участь у культурі, звітність, плюралізм).

 

Розповісти друзям