Хороша стратегія ґрунтується на внутрішніх перевагах, пропонуючи рішення внутрішніх недоліків, використовуючи зовнішні можливості та перетворюючи зовнішні загрози на переваги. Часто для оцінки сильних і слабких сторін, можливостей та негативних факторів використовують SWOT-аналіз. Хоча це хороший інструмент для представлення результатів, він не дає достатньо докладного аналізу поточної ситуації, що впливає на культурні сектори та організації у сфері культури.

Для розгляду зовнішніх тенденцій, які можуть позитивно або негативно вплинути на культурну стратегію, ви можете використати модель PESTLE-аналізу:

- політичні тенденції;

- економічні тенденції;

- соціокультурні тенденції;

- технологічні тенденції;

- правові тенденції;

- тенденції у сфері екології.

Простого перерахування сильних і слабких сторін, можливостей або факторів ризику недостатньо. Повинен бути чіткий зв’язок з основною стратегією, яка покаже, як саме ми використовуємо наші сильні сторони для вирішення проблем. Жодна тенденція не є за визначенням позитивною чи негативною. Це залежить від того, як ми реагуємо на неї та використовуємо у своїх інтересах.

Одним із найефективніших інструментів аналізу для розробки стратегії як на державному рівні, так і на рівні організації, є метод «дерева проблем». Головна слабка сторона при перерахуванні проблем полягає у змішуванні причин та наслідків. Наприклад, працівники музею можуть сказати, що їхня найбільша проблема — брак відвідувачів, але насправді брак відвідувачів може бути швидше результатом справжніх проблем, якими можуть бути погано налагоджена комунікація, нудні виставки чи негнучкий графік роботи.

Метод «дерева проблем» дозволяє зібрати усі проблеми та класифікувати за причинно-наслідковими зв’язками. У результаті ми побачимо щось на кшталт дерева із найважливішими проблемами, на які ми не можемо безпосередньо вплинути, і основними проблемами, які, у свою чергу, сприяють виникненню усіх інших проблем. Якщо ви вирішуєте 3-4 основні проблеми, ви автоматично розберетеся й з усіма іншими факторами. 

Формування культурної стратегії передбачає аналіз зацікавлених сторін: на кого спрямована стратегія? Хто є моєю аудиторією? Які з цих цільових груп важливіші для моєї основної стратегії, а які менш важливі? Як мені налагодити комунікацію з кожною із цільових груп? 

Стратегія повинна представляти чітку місію (причину існування) і бачення (бажане майбутнє становище). Правильна місія конкретна й унікальна. Правильне бачення амбіційне та чітко сформульоване. Часто це не враховують, розглядаючи місію та бачення як щось неважливе, хоча вони є відправною точкою для усього процесу. Щоб було легше сформулювати їх, поставте собі провокаційне запитання: а що, якби моєї установи не існувало? Що б змінилося (і сподіватимемося, що відповідь не «Нічого», тому що тоді у вас дійсно серйозна проблема).