Що таке культурна журналістика? Першочергове завдання культурної журналістики пов’язане з мистецтвом і творчістю, а також з окремими особами, установами та політиками, які пов'язані з питаннями мистецтва та творчості або сприяють їхньому розвитку. Зазвичай під мистецтвом розуміють літературу, образотворче мистецтво, музику, кіно, театр, танець, фотографію, архітектуру і дизайн. Воно охоплює як «високу культуру» (багато традиційних форм мистецтва), так і «масову культуру» (раніше відому як народне мистецтво). До явищ культури належить також масові розваги, такі як популярні фільми, радіо, телебачення та комп’ютерні ігри. Ширше визначення може охоплювати що завгодно: від садівництва і кулінарії до міського планування та інноваційних технологічних стартапів.

У зв’язку з розвитком розуміння культури та її ролі в суспільстві поняття культурної журналістики також розуміють трохи ширше. Нові аспекти цього питання розкрили такі мислителі, як Едвард Саїд (Edward Said), Джордж Стейнер (George Steiner), Умберто Еко (Umberto Eco) і Стюарт Голл (Stuart Hall). Тепер ми говоримо про «боротьбу за культурні цінності» і «культурні зрушення», які призводять до політичних та соціальних змін. У XXI столітті все частіше визнають економічний внесок мистецького сектора у створення робочих місць, економічний ріст, туризм, експорт і розвиток, а також те, що мистецтво допомагає вирішувати соціальні проблеми і є засобом передачі цінностей. Поняття «культурні та креативні індустрії» охоплює як традиційні види мистецтва, так і прикладне мистецтво, творчі інновації. ЄС визнає важливе значення свободи самовираження, у тому числі художнього, для заохочення самореалізації та незалежності особистості, а також вважає її істотним елементом розвитку та вияву ідентичності особистості у суспільстві.

Деякі люди, і серед них багато власне митців, охочіше підкреслюють внутрішню цінність мистецтва, а не його економічну чи соціальну користь. Проте економічні аргументи можуть стати в нагоді для обґрунтування під час отримання корисних для мистецтва суспільних ресурсів чи розробки політики, а також для висвітлення питань мистецтва в засобах масової інформації, що зі свого боку може вплинути на політиків і розширити зацікавлену в ньому аудиторію. Свідченням визнання цієї економічної цінності почасти служить вихід культурних тем у засобах масової інформації за межі колонок мистецтва та літератури чи культури і проникнення до розділів новин, бізнесу, коментарів і думок, подорожей з культурною метою і стилю життя.