Кому потрібні культурні стратегії? Культурні стратегії можуть існувати на різних рівнях. Найчастіше їх використовують уряд, міністерство культури та інші міністерства, а також органи регіональної та місцевої влади. Їхня мета — створити сприятливі умови для процвітання культури та мистецтва та покращити інші сфери життя.

Культурні стратегії можуть розробляти, також для того щоб краще зрозуміти значення культурних установ (музеїв, театрів, музичних закладів, університетів та приватних культурних організацій) в рамках загальнонаціональної або місцевої стратегії.

Нижче наведено деякі ключові цілі розробки національної, регіональної або місцевої культурної стратегії:

• вивести культуру на перший план (завдання міністерства культури та його відділів), демонструючи роль культури у багатьох інших сферах життя та наголошуючи на необхідності враховувати культуру і креативність в планах і цілях інших міністерств і зацікавлених сторін;
• визначити роль культури для національних, регіональних і місцевих органів влади;
• сформувати довгострокове бачення культури і креативності, яке підкреслює потенціал культури в розвитку економіки, зміцненні самобутності та соціальної згуртованості;
• узгоджувати правила належного управління культурою шляхом встановлення прозорих, всеосяжних та колегіальних принципів прийняття та формулювання рішень у сфері культурної політики;
• пропонуючи конкретні та необхідні реформи культурної політики, визначати короткострокові пріоритети та основні заходи для відродження культурного та креативного секторів і розкриття потенціалу для побудови гармонійного суспільства.

Процес розробки культурної та багатьох інших стратегій часто важливіший за сам результат, тому необхідно розробити процес, який:

• залучає основні зацікавлені сторони та партнерів;
• є відкритим і прозорим;
• включає в себе консультації та обмін ідеями;
• підвищує обізнаність громадськості про культуру та креативність;
• охоплює людей із різною освітою, різних професій та з різних регіонів.

Люди повинні відчувати відповідальність за процес і в перспективі за кінцевий результат.

Якісний процес організувати непросто — він потребує багато часу і може супроводжуватися плутаниною та різноманітними проблемами. Але воно того варте. Тому важливо мати чітку структуру управління:

• цільова або робоча група представників як державного, так і приватного секторів;
• між департаментська консультативна група, що об’єднує міністерства і департаменти культури, освіти, економіки, туризму, закордонних справ тощо;
• консультації з громадськістю, на яких представляють проміжні результати і які слугують майданчиком для громадських обговорень.

Для забезпечення прозорості процесу та залучення основних зацікавлених сторін процес розробки стратегії повинен супроводжуватися цілеспрямованою комунікаційною стратегією, що включає ведення сайту та сторінок у соціальних мережах, на яких повинна розміщуватися актуальна інформація про процес у цілому, основних партнерів, робочі документи, а також надаватися можливість залишати свої відгуки та побажання під час громадських консультацій.

Нарешті, хто повинен брати участь у процесі розробки культурної стратегії? Згідно з відомою максимою у цьому процесі повинні брати участь як мінімум дві групи людей: ті, які повинні бути задіяні, і ті, які хочуть цього. Чим більше людей братиме участь у цьому процесі, тим легітимнішим він буде. Активна підтримка зацікавлених сторін не дозволить новим урядам і адміністраціям просто відкинути таку стратегію, що сприятиме сталому розвитку та стабільності в галузях культури та креативності.